середа 21 серпня 2019р.
Інтернет-газета Херсонської області
17.07.2014

Чи є життя після Майдану?

Вікторія Сенько

Кажуть, розумник вчиться на чужих помилках, а дурник – набиває гулі. І продовжує робити те саме, нарікаючи на долю.

В дні Майдану багато бруду вилилося на  борців за Україну без корупції, хабарів, кумівства й іншого непотребу. Влада Януковича зрозуміла, що програє, і влаштувала бійню. Їх убивали, а вони йшли уперед. Так почався відлік Небесної сотні. Хлопці поклали голови за ідею, демократію, вільну й незалежну Україну.

Минуло зовсім мало часу. Ми знаємо, хто розв’язав війнув Луганській і Донецькій областях. Сьогодні там на передовій справжні патріоти України, які, як і в дні Майдану, кажуть: Хто, як не ми? І йдуть уперед. Люди із тонкою кишкою туди не поткнуться. Бо там – смерть розмахує косою. Як відомо, поцілює у найкращих.

Інші області Україні, і Скадовськ теж, живуть у тривозі. Люди розмовляють про ЦЕ у маршрутці, по телефону, при зустрічі. Багато хто запитує: “Як ми могли до такого докотитися? Невже це діється з нами?” І, як не дивно, роблять дивні висновки: “Це через Майдан”.

Чому – не через власне попустительство? Адже, поки народ животів, чиновники будували собі палаци і виливали із дорогоцінних металів золоті батони. І зараз продовжують жирувати. І ми це допускаємо. Тому що не боремося із цим, боїмося пройдисвитів із краденими грішми, з порожньою душею, відвертих зрадників. Зараз вчепилися у пам’ятники Леніну. Та нехай вони стоять! Аж доки час їх не розсипле на порох. Ви краще очистіть ряди чиновників від пустомелів, відвертих російських прихвоснів, перебіжчиків і корупціонерів. А Леніна українізуйте – пофарбуйте в синьо-жовті кольори.

Усі кажуть: ми програємо Росії в ідеологічній війні! Розуміємо, констатуємо, і – нічого не робимо. Я перестала читати місцеву пресу, тому що там ні слова хорошого, правильного, такого, що запалює, підносить і надихає, про Україну. Про скадовський Майдан. Про чоловіків, які відстоюють незалежність там, де нині стріляють і вбивають. Хто, як не їхні сім’ї мають постати у центрі уваги. Чому скадовський Майдан обминають скадовчани? Якраз час згуртуватися, бо, як показує життя, сепаратисти приходять не чаї ганяти, а приносять смерть, розруху і зневіру. Скільки має ще загинути мирних людей, українських солдат, щоб обиватель зрозумів: відсидітися не вдасться. Куля, як відомо, дура. Вона не запитує ні політичної принадлежності, не нагороджує за лояльність чи позицію “моя хата скраю”. Вона – вбиває. І “ввічливі люди”, путінські підстилки, відробляють гроші не на російській території, а в Україні. Починалося усе з колорадської стрічки, статтю про яку “зарубали” в “Чорноморці”.

Той, хто вважає, що суспільство має почекати, поки закінчиться війна, помиляються. Тому що зрадник залишиться зрадником, незважаючи на те, війна чи мир. Він все одно зрадить. Хапуга все одно вкраде. Йому совість дозволить красти у солдат, матерів і дітей. Він це робив і раніше.  Кар’єрист змінить партію, забуде попередні обіцянки і надає нових, аби лише лишитися при посаді, нічого хорошого не зробивши ні для країни, ні для суспільства, ні для ближнього.

Автор: Скадовська Палітра

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення

Ви маєте ввійти щоб залишити коментарій.