субота 6 березня 2021р.
Інтернет-газета Херсонської області
20.05.2014

Євромайданівець Фатих Бікітєєв

Прапор із Євромайдану відтепер у Скадовську. Прапороносець - Фатих Бікітєєв.

Прапор із Євромайдану відтепер у Скадовську. Прапороносець – Фатих Бікітєєв.

Фатих Бікітєєв майданівець зі стажем. Його перший Майдан розпочався 2004 року.

– Сподівались на Ющенка, – розповідає, – та Помаранчева революція заглохла. Вдруге (на виборах 2010 року – прим. авт.) хотілю Юлю (Тимошенко) вибрати, бо Янукович не наш президент.

Фатих татарин. Приїхав до Скадовська років з 20 тому. Причина тому – кохання. Родинне життя не склалося, та назад не поїхав. Україна стала для нього батьківщиною.

– Коли ви потрапили на Євромайдан? – запитую.

– Як студентів розігнали, так відразу і поїхав. 3 грудня прийшов на Майдан незалежності разом із іншими скадовчанами та херсонцями. Десять днів був. Жив у КМДА. Разом з іншими майданівцями ходив під державними прапорами мітингувати до парламенту, під стіни суду, до адміністрації президента. Ми тоді вимагали, щоб відпустили наших побратимів.

Знову поїхав до Києва у січні 2014 року. Тоді ми добиралися двома автами із Херсона. Дорога до Києва була складною: туман, повно міліцейських постів. Обійшлося без пригод. Прийшли на Майдан, а там усе чорне від копоті. Вже палили резину, щоб беркут не бачив, куди кидати гранати. Тоді ж ми привезли із собою прапор. На полотнищі великими літерами було написано СКАДОВСЬК.

– Так, я бачила його, коли прапор повернувся до нашого міста. Однак дехто із скадовчан, що відвідували в ті дні Майдан, стверджують, що нашого прапора не бачили.

– Це тому, що він покрився сажею. Ми його кілька разів прали, але відмити кіптяву неможливо, ви ж бачили, який він почорнілий.

– Таке. Справжнє бойове знамено.

– Ми встановили його 8 січня о 8-й ранку на наметі із написом Херсон. Вдруге я пробув на майдані вже 20 днів.

– Що найбільше запам’яталося з тієї поїздки?

– Холод. Ночували у наметі по черзі. Один вставав, інший лягав. Спали на звичайних дерев’яних піддонах, вкритих ковдрами, якимись ряднами. Відкинеш його, а там бруківка у паморозі. Ми тоді чергували на барикадах. На Грушевського, на Інститутській будували барикади. Підтримували вогонь, підкидали автомобільні скати у нього. Тоді ж запалали автобуси.

– Й ви теж кидали коктейлі Молотова?

– Молодші хлопці. Людей тоді багато скалічили. Кидали в нас газові і шумові гранати, стріляли гумовими кулями. Поранили коменданта херсонського намету. Йому гумова куля потрапила в ногу. На рентгені вона не просвічується, тож нога гнила, кулю ледь знайшли. Лише у квітні пішов на поправку.

Мене ставили вночі патрулювати барикади – 3-ї до 7-ї ранку. Траплялися провокатори, які хотіли розв’язати бійню. Та ми не піддавалися, а їх це ще дужче злило.

Коли повертався додому, ледь на автобус не спізнився. На моїх очах таксист збив жінку. Викликали міліцію. Та їхала дуже довго. Довго оформлювали протокол, все зволікали, час тягнули. Я не міг покинути місце ДТП, а даїшники зволікають. Ледве встиг. Дорогою зупиняли нас люди Януковича. Та обійшлося.

– Отже, вам пощастило, куля вас оминула.

– На моїх очах граната розірвалася під ногами у відставника. Осколками поранило ноги, прошило рукави куртки і светр продірявило, але не зачепило. Його відвезли у 12 лікарню, прооперували і відправили лікуватися до Румунії. В нас лишатися тоді було небезпечно.

– Був і третій раз вашої поздки на Майдан?

– Востаннє, 20 лютого,  їхали на кров. Мене запитували: Фатих, ти знаєш, куди їдеш? Не боїшся? Відповів: живу, ніби на колінах. Як так жити, краще померти. Обійнялися на пероні, попрощалися, як перед смертю із хлопцями, які через поранення не могли поїхати. Приїхало нас кілька чоловіків – зі Скадовська та Херсона. А на Майдані – тиша. Та ми все одно укріплювали барикади, охороняли свій намет. Луценко сказав: Стоїмо до виборів президента.  Я пробув до 10 квітня. Вирішив, що для мене там роботи більше немає. Поки що. Прапор привіз. Записався до скадовської самооборони.

– Яким був порядок у таборі Євромайдану?

– Дуже суворим. Ніякої випивки. Перевіряли на предмет зброї – щоб ніхто не проніс вибухових пристроїв. Годували нас добре. І лікували також. Дуже багато хворіли через холод. Я майже весь час хворів. Мені давали таблетки. Проходило. Потім знову нежить повертався. А що поробиш? Спали, вважай, на землі у найбільший холод.

– Багато хто каже, що Майдан нічого не змінив.

– В Скадовську, мені теж здається, хто був при владі, той і лишився. Давайте дочекаємось виборів. Мені хочеться, щоб усі дізналися про чоловіків, які були поряд зі мною. Вони справжні герої.

Автор: Вікторія Сенько
Ирина Жебель
Опубліковано 21 травня 2014 (12:55)

Спасибо за интервью. Спасибо ГЕРОЯМ МАЙДАНА! Слава ГЕРОЯМ!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення

Ви маєте ввійти щоб залишити коментарій.