вівторок 7 квітня 2020р.
Інтернет-газета Херсонської області
10.06.2015

Найпоширеніші серцеві негаразди

Ішемічна хвороба серця

Науково-технічний прогрес має не лише позитивні моменти (покращення умов побуту, відпочинку, праці), але й приносить колосальні за обсягом техногенні катастрофи, погіршення екології, створює неймовірно напружений ритм життя, умови для прогресування гіподинамії, неправильного харчування, паління і, як наслідок — розвиток серцево-судинних захворювань. А вони можуть призвести до тяжких наслідків: інвалідності й навіть смерті пацієнта. У багатьох країнах світу з розвиненою економікою серцеві хвороби займають перше місце серед інших. «Королева» між ними — це ішемічна хвороба серця (ІХС).

 

Що таке ішемічна хвороба серця? В основі цього захворювання лежить утворення атеросклеротичних бляшок в артеріях, в тому числі й тих, що забезпечують кров’ю серце. Для наочності можна порівняти їх з утворенням іржі в трубах водогону, яка поступово, протягом тривалого часу, осідає на стінках. У місці розташування атеросклеротичних бляшок звужується просвіт судини, зменшується надходження крові та кисню до відповідної ділянки органу. Виникає ішемія — невідповідність між доставкою та потребою серця у кисні і поживних речовинах. У випадку ураження атеросклерозом великої судини серця, може статися загибель його клітин, тобто інфаркт міокарда.

На процес утворення бляшок впливають безліч чинників. Частина з них — такі, що неможливо змінити. Наприклад, відомо, що на ІХС частіше хворіють чоловіки після 40 років, які мають випадки серцевих захворювань в сім’ї. Хоча і жінки теж схильні до цієї хвороби, але «небезпечний» вік у них настає пізніше на 8–12 років.

До факторів ризику, на які людина здатна вплинути, відносяться: куріння, артеріальна гіпертонія, надлишкова вага та інші.

Куріння сприяє виникненню стійкого спазму артерій серця, підвищенню артеріального тиску і збільшенню навантаження на міокард. У результаті цієї шкідливої звички стінки артерій, що постійно перебувають у напруженому стані, товщають, їх внутрішній шар легко травмується високим тиском кровотоку. Створюються сприятливі умови для розвитку атеросклерозу.

Артеріальна гіпертонія також є одним із головних факторів ризику ІХС. Постійне підвищення артеріального тиску призводить не тільки до навантаження на серце, а й до збільшення його розмірів. Велике деформоване серце потребує більшої кількості кисню і вкрай важко переживає його нестачу. Посилюються прояви стенокардії, серцевої недостатності.

Ще Гіппократ зазначав, що раптова смерть частіше настає у огрядних людей на відміну від тих, хто має нормальну вагу тіла. Через надмірну вагу зростає навантаження на міокард, страждають стінки судин, кров стає більш в’язкою. Крім того, зайві жирові відкладення у ділянці живота піднімають діафрагму вище нормального рівня, тим самим підтискаючи легеневу тканину. Створюються умови для гіпоксії організму. Повні люди менше рухаються, у них частіше зустрічається цукровий діабет. Помірне фізичне навантаження допомагає «спалюванню» надлишкової кількості жирів і вуглеводів. Раціональне харчування сприяє контролю рівня цукру в крові.

На жаль, ніхто, крім нас самих, не може вплинути на більшість факторів ризику ІХС. Але приймати всі можливі заходи щодо їх профілактики — обов’язок кожного. Зрештою, ставлення до свого здоров’я — це питання внутрішньої культури людини. Адже атеросклероз — це одна з ланок у низці катастроф, що призводять до ІХС, стенокардії, інфаркту. Як правило, інфаркт розвивається через тромб, який «сідає» на пошкоджену атеросклеротичною бляшкою коронарну судину і перекриває собою її просвіт. Тромб утворюється внаслідок порушення в’язкості крові.

Як приборкати артеріальний тиск

 У сучасному світі мало кого здивує діагноз артеріальна гіпертензія. Якщо її, на щастя, немає у вас, то, можливо, вона зачепила ваших батьків, когось із родичів чи близьких вам людей. Артеріальна гіпертензія також відома як гіпертонічна хвороба, або просто гіпертензія. На неї хворіє до 40% дорослого працездатного населення України, та лише половина з них знає про свій діагноз. Саме тому пропонуємо вам розібратися у тому, що це за хвороба, як від неї вберегтися, та що робити, якщо вже довелося на собі відчути прояви цієї недуги.

 

Підвищення артеріального тиску — це природна реакція організму, яка допомагає йому легше перенести фізичне навантаження чи пристосуватися до стресу. Але коли тиск піднімається занадто високо, або це підвищення триває довше, ніж необхідно для подолання стресової ситуації, чи виникає в умовах спокою, — то це вже порушення системи саморегуляції артеріального тиску, а, отже, можемо говорити про розвиток захворювання — артеріальної гіпертензії.

Артеріальна гіпертензія — стійке і довготривале підвищення артеріального тиску до 140/90 міліметрів ртутного стовпчика і вище. Це найбільш розповсюджене захворювання всієї серцево-судинної системи — кількість недужих зростає з кожним днем. Причиною підвищення тиску є звуження просвіту судин — артерій та артеріол. На початкових стадіях захворювання це звуження має зворотний характер, судини зберігають здатність до розслаблення. З часом, внаслідок постійної травматизації та напруження, стінки судин зазнають змін. У них розвивається артеріосклероз — незворотне звуження їхнього просвіту, що призводить до значного і стійкого підвищення артеріального тиску.

Фактори ризику

Зазвичай, час, коли фізіологічна реакція організму перейшла у патологічний стан, встановити важко, тому говорити про причину розвитку гіпертензії майже неможливо. Тепер зрозуміло, чому у 90% пацієнтів зустрічається ессенціальна або спонтанна гіпертензія. Адже скарги у них з’являються лише тоді, коли починають страждати так звані «органи-мішені»: серце, нирки, очі або головний мозок, а сама артеріальна гіпертензія існує вже багато років і сягає високих цифр.

Сучасні лікарі виділяють низку факторів ризику, які у сукупності сприяють виникненню артеріальної гіпертензії. До них відносяться:

¾   вік (для чоловіків після 55 років, для жінок після 65 років);

¾   підвищення загального рівня холестерину або рівня холестерину ліпопротеїдів низької щільності у крові (ці аналізи за необхідності призначає лікар);

¾   обтяжена спадковість (серцево-судинні захворювання у кровних родичів);

¾   паління;

¾   надлишкова вага;

¾   надмірне споживання солі, алкоголю, жирів;

¾   малорухливий спосіб життя і постійний стрес;

¾   цукровий діабет тощо.

Для того, щоб встановити діагноз, достатньо зафіксувати підвищення артеріального тиску у стані спокою у двох послідовних, не пов’язаних між собою вимірюваннях. Також при встановленні діагнозу необхідно обов’язково визначити ступінь ураження органів-мішеней. Чим раніше виявити артеріальну гіпертензію, тим легше її лікувати, і тим меншу загрозу для здоров’я всього організму вона становитиме.

З плином часу організм намагається пристосуватись до підвищення артеріального тиску. Для подолання підвищеного опору судин збільшується маса серцевого м’яза. Організм виходить на новий рівень балансу, але такий баланс нестійкий і підтримується доти, доки не відбудеться виснаження його резервів і можливостей. Найпоширенішою ознакою тривалого і стійкого підвищення артеріального тиску є гіпертрофія лівого шлуночка серця. Гіпертрофований серцевий м’яз потребує більше кисню і поживних речовин для своєї роботи. Якщо не задовольнити цю потребу, то настане гіпоксія, а згодом — ішемія міокарда. Тривала ішемія спричиняє незворотну загибель клітин серця — ішемічну хворобу. Раптова глибока ішемія призводить до інфаркту міокарда — найбільш серйозного, поряд з інсультом головного мозку, ускладненням артеріальної гіпертензії.

Стиль життя та лікування

На початковій стадії, коли відсутні ураження органів-мішеней і артеріальний тиск не досягає високих позначок, найефективнішими є заходи немедикаментозної терапії артеріальної гіпертензії. Їх суть полягає в тому, щоб усунути вплив на організм пацієнта тих факторів ризику, які найбільше сприяють підвищенню артеріального тиску. Науково доведено, що при відмові від паління цигарок, обмеженні споживання солі, алкоголю, тваринних жирів і простих вуглеводів (цукор, крохмаль), зменшенні маси тіла та веденні активного способу життя можна впевнено і довготривало контролювати артеріальний тиск. Але переважна більшість пацієнтів підсвідомо сумнівається в ефективності «лікування без ліків», до того ж не всі погоджуються змінювати свій спосіб життя.

Тим пацієнтам, котрим немедикаментозна терапія виявилася неефективною, або артеріальна гіпертензія виявлена разом з ураженням органів-мішеней, лікарі зазвичай розпочинають медикаментозне лікування. Комбінація немедикаментозного лікування разом з прийомом препаратів дає можливість знизити дозування останніх та попередити розвиток несприйнятливості до них. У будь-якому разі, препарати для лікування артеріальної гіпертензії, їх дозу та режим прийому має підбирати лікар індивідуально для кожного пацієнта. Вибір конкретного препарату залежить від ступеня гіпертензії, супутніх захворювань і станів, наявності протипоказань до прийому окремих груп препаратів. Як правило, лікування розпочинають з прийому одного препарату у мінімально ефективній дозі з подальшим постійним спостереженням за рівнем артеріального тиску. Метою лікування є контроль артеріального тиску в оптимальному діапазоні — до 140/90 міліметрів ртутного стовпчика, а також попередження, або сповільнення розвитку ураження органів-мішеней.

Тонкі, змінені під дією високого тиску судини схильні до тромбоутворення. У залежності від рівня, на якому відбулася закупорка судини, буде проявлятися утворення в ній тромбів. Якщо закриваються судини головного мозку, цей стан називається ішемічним інсультом. Там, де відбудеться закупорка судин серця, ми спостерігаємо інфаркт міокарда. Тромбування ниркових судин призводить до нефросклерозу, сітківки — до зниження гостроти зору. І на превеликий жаль, жоден з протигіпертензивних засобів не здатен завадити цій проблемі.

У НІССХ імені М.М. Амосова впроваджено радикальне лікування деяких форм артеріальної гіпертензії ендоваскулярним малотравматичним методом. Рішення про застосування цього методу приймається після обстеження у кардіохірургічному центрі.

Атеросклероз: чому потрібно контролювати рівень холестерину

 Атеросклероз — найпоширеніше хронічне захворювання артерій, з формуванням поодиноких і множинних вогнищ ліпідних, головним чином холестеринових відкладень — бляшок, у внутрішній оболонці артерій. Наступні розростання в ній сполучної тканини (склероз) і відкладення кальцію в стінки судини призводять до деформації та звуження просвіту аж до повної закупорки артерії. Так виникає недостатність кровопостачання органа, що живиться через уражену артерію. Крім того, можлива раптова гостра закупорка просвіту артерії тромбом чи (інколи) вмістом бляшки, що розпалася, або і тим і іншим одночасно, що веде до утворення вогнищ некрозу або гангрени в органі, який живиться цією артерією.

 Найчастіше атеросклероз виникає у чоловіків у віці 50‑60 і у жінок старших 60 років. Встановлено, що на розвиток цього захворювання впливають так звані фактори ризику розвитку атеросклерозу:

¾   куріння;

¾   надлишкова маса тіла;

¾   високий рівень холестерину в крові;

¾   високий тиск;

¾   постійні стреси;

¾   малорухливий спосіб життя.

Лікування атеросклерозу — дуже складне завдання, адже одними тільки ліками неможливо допомогти всім і відразу. Обов’язковими є здоровий спосіб життя і відмова від шкідливих звичок. У кожного хворого можуть бути свої особливості перебігу хвороби. Лікування атеросклерозу — тривалий, практично довічний процес, що вимагає значних економічних витрат і вольових зусиль.

На сьогодні є кілька шляхів корекції рівня холестерину і впливу на хворобу: зменшення надходження холестерину в організм, зменшення синтезу холестерину в клітинах органів і тканин, збільшення виведення з організму холестерину та продуктів його обміну, зниження перекисного окислення ліпідів, застосування естрогензамісної терапії у жінок в період менопаузи та вплив на можливі інфекційні збудники.

Перш за все — здорове харчування

Зменшити надходження холестерину в організм можна за допомогою дієти, виключення з раціону харчування продуктів, які містять жири і холестерин. Така дієта одночасно служить і для лікування, і для профілактики атеросклерозу.

Найчастіше хворим на атеросклероз лікарі рекомендують вживати свіжі фруктові й овочеві соки, оскільки вони очищують організм та регенерують і відбудовують клітини тіла. При правильному приготуванні сирі соки за легкістю і швидкістю засвоювання поступаються тільки чистому бджолиному меду. Якщо такий сік випити натще, він буде засвоєний організмом через 15 хв. Свіжі соки мають дуже сильну дію, тому їх слід приймати не окремо, а в суміші з іншими дієтичними стравами.

Попередження атеросклерозу краще всього починати у віці до 35–40 років, проте й пізніше профілактичні заходи допоможуть зменшити небезпеку розвитку атеросклеротичного ураження судин, нормалізувати склад крові, діяльність серця, а у разі вже наявного атеросклерозу — уникнути життєзагрожуючих ускладнень. Куріння і алкоголь сприяють розвиткові атеросклерозу і його ускладнень, особливо у молодому віці.

Куріння сигарет — причина смерті від ішемічної хвороби серця більш ніж 81% чоловіків молодших 45 років і 27% чоловіків у віці 45–64 років. Негативний вплив на серцево-судинну систему пов’язаний з дією як нікотину, так і оксиду вуглецю. Для успішної профілактики атеросклерозу й ішемічної хвороби серця необхідно якомога раніше відмовитися від куріння у будь-якому віці.

Дослідження показують, що у людей, які мають систематичні фізичні навантаження, рівень холестерину на 25–30% нижчий від тих, хто веде малорухливий спосіб життя. Посильні фізичні навантаження — прогулянки, плавання, навіть із задоволенням виконана робота на дачі… Фізична активність тренує судини, робить їх еластичними, пружними; «жене» кров і «спалює» холестерин. Хочете жити повноцінно, — змінюйте не тільки харчування, а й спосіб життя!

Медикаментозне лікування має призначати тільки лікар. Якщо якісь препарати допомагають вашому родичеві чи сусідці з такими ж, як вам здається, симптомами, як у вас, це не означає, що вони підійдуть і вам. Більше того, не контрольоване лікарем зняття симптомів — це не покращення стану, а загнання захворювання у глухий кут та сприяння його подальшій активізації, з великим ризиком дуже сумних наслідків. Тому ніколи не займайтесь самодіагностуванням та самолікуванням.

 

Автор: БЕРЕГОВИЙ Олександр Анатолійович, к.м.н, заступник головного лікаря НІССХ імені М.М. Амосова