субота 6 березня 2021р.
Інтернет-газета Херсонської області
24.03.2015

Про тих, хто поруч. Волонтер – це спосіб життя

Що це за люди – волонтери, і чим вони відрізняються від інших? Що змушує людей з різним рівнем статків надавати безкорисливу допомогу іншим? Працювати заради миру й стабільності в Україні?

З цими запитаннями я звернулася до голови ради підприємців Сірогозщини Інжефе Лаєвської.

З початку воєнних дій на півдні й сході Украни ця жінка взялася за організацію волонтерського руху серед приватних підприємців нашого району.

— Чимало мені довелося вислухати за цей період, – розповідає Інжефе. – Одні – щиросердно виявляють турботу про українських військових і цікавляться, якої допомоги ті потребують. Є й такі, що вважають, що забезпечення армії – виключно турбота держави, і категорчно відмовляються надавати будь-яку допомогу.

На мою думку, волонтери – це люди, які несуть місію доброчинної діяльності, взаємодопомоги, піклування про ближнього, надають безоплатну соціальну допомогу та послуги не лише військовим, а й інвалідам, хворим, особам, які опинилися у важкій життєвій ситуації, без заробітної плати, інколи й без даху над головою. Не обов’язково це люди з високими статкам. Наприклад, нещодавно до мене звернулася пенсіонерка, жителька Верхніх Сірогоз Лідія Василівна Шкрьоба, і попросила передати 500 грн на потреби українських військових.

Повірте, ці кошти були для неї не зайвими. Всі ми прекрасно знаємо, що пенсіонерам нині доводиться рахувати кожну копійку, аби вижити.

А серед підприємців відзначу приватного підприємця Олександра Кононова (магазин «Ветеран»). Разом з ним ми неодноразово допомагали військовим, що базувалися на території Генічеського району в селі Рівне, а після облаштування блокпоста в Нижніх Торгаях – правоохоронцям і військовим, які там несуть службу.

Забезпечуємо хлопців найнеобхіднішим. Наприклад, влітку, насамперед, відвозили в село Рівне питну воду, по 50 – 60 п’ятилітрових бутлів. А на блокпост бійці просять привезти каву, чай, цигарки, щоб легше було нести нічну варту. Звичайно, окрім цього доправляємо побутову хімію, засоби, гігієни, будівельні матеріали, продукти харчування.

Так з настанням холодів виникла потреба утеплити блокпост тож надали для цих потреб плівку й рейки на суму 400 грн.

Є ще один напрямок у нашій волонтерській роботі. Нині в соціальних мережах викладають чимало інформації про людей, які потребують сторонньої допомоги. Тож мій чоловік Олег запропонував допомагати подружжю Вікторії та Олександра Кононових з Сєвєродонецька, які влітку були захоплені в полон бойовиками лише з тієї причини, що в їхньому  авто знайшли український прапор.

Олександр – інвалід 1 групи (травматична ампутація правої руки і лівої ноги), в полоні отримав контузію і кульове поранення. На його очах допитували дружину.

Лише 28 жовтня Кононових звільнили.

Таких потребуючих допомоги, як родина Кононові, нині в Україні чимало. Допомагати завжди є кому, було б лише бажання це робити. Тож будьмо толерантними, гуманними і милосердними людьми. Адже нашої матеріальної та моральної підтримки потребують інші.

 

 

Автор: Спілкувалася Віта КОПЕНКО. Світлина - Інтернет
Fufil
Опубліковано 27 березня 2015 (08:27)

Не знаю хто такий “будьмо” але ну ёго з усим !

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення

Ви маєте ввійти щоб залишити коментарій.