середа 23 жовтня 2019р.
Інтернет-газета Херсонської області
21.06.2016

Росіяни вже не ті

Колись ми були братами, але вже ні. І це – не позиція офіційного Києва. Це наша реальність, з якою українці стикаються, спілкуючися із російськими родичами та друзями.

У Сполучених Штатах Америки всі нації, що проживають, називають американцями. Наприклад, американці українського походження. Те саме нині можна сказати й про Україну, й про Російську Федерацію. Про самих себе ми жартуємо: “Бач яка гримуча суміш: російськомовний чеченобандерівець”, що у перекладі на офіційну мову всього-на-всього означає українець російського походження, який довгий час мешкав у Чечні. Мої колишні однокласниці свого часу виїхали до Росії і стали росіянками українського походження. Вони повноцінні громадяни сусідньої держави, згадка про яку протягом останніх трьох років у нас викликає негативні емоції.

Та життя продовжується, родинні зв’язки непросто порвати назавжди. Тому прості громадяни обох країн шукають шляхи для толерантного спілкування, обминаючи політику, все-таки, не можуть її повністю позбутися. Як би ми не намагалися “зрозуміти” росіян-родичів, Крим і події на сході України серйозно цьому перешкоджають.

Наші російські родичі та друзі вперто переконані у правильності політики своєї країни, хай там що. Вони не сумніваються, що в Крим уже пішли мільярдні інвестиції, і це вплинуло на рівень життя всієї території РФ, в гірший бік: “Жити стало тяжче”. Росія “годує” кримчан. Вони знають, що Порошенко в десять разів збільшив власний капітал за часи свого президенства, не те що їхній Путін, в якого “нічого  немає”. І це – непохитна, свята віра. Вони впевнені, що Росія почала бомбити Сірію, бо “їх попросили”.

Що, незважаючи на сліпу любов, викликає невдоволення? Так, є речі, які обурюють простих росіян. Наприклад, рошенівські цукерки на прилавках російських магазинів. Як і фабрика “Рошен”, яку досі не закрили в Росії: в нинішній ситуації це вважається неприпустимим, навіть зрадою національних інтересів. Так само росіяни обурені гуманітарною допомогою сірійцям: краще б віддали ці продукти та медикаменти бідним співвітчизникам.

Гості з Росії вже не бояться “Правого сектора”, навіть не згадують про нього. Також спокійніше ставляться  до української державної символіки, фотографуються з тризубом, синьо-жовтим прапором і купують на подарунок вишиванки собі й дітям.

Америка для росіян – опонент, якщо не сказати більше. Антиамериканська риторика російського  телебачення вітається і сприймається позитивно: “Ми ніколи не були друзями”. “А як же горбачовські часи?” – “Хіба що тоді”, – у цій репліці не відчувається ні ностальгії, ні жалю.

Українські новини апріорі не сприймається: “Суцільна брехня й пропаганда”. Російські, навпаки, схвалюються: у них майже не згадується Україна. Їй присвячують спеціальні ток-шоу, на які запрошують українських депутатів, політиків. “Але ж жоден політик і депутат, навіть співак, що поважає себе, не бере участі в російських телепередачах. Хіба що якісь зрадники”. – “Ну, не знаю, але у них такі гарячі суперечки, ледь до бійки не доходить” – “Картинка для глядачів” – “Можливо”.

Так само не сприймаються в Росії біженці з окупованих терористами українських територій: “Вони хочуть все й відразу. Безкоштовного житла і високих зарплат. А на-ка викуси. Попрацюй з нашого, почни із малого, тоді й будеш мати. Швидко не вийде”.

Російського шовінізму поменшало, як і переможної риторики. Однак наші гості – патріоти своєї держави. Навіть якщо вона брехлива і жорстока до України.

 

 

Автор: Вікторія Сенько

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення

Ви маєте ввійти щоб залишити коментарій.