середа 23 жовтня 2019р.
Інтернет-газета Херсонської області
20.05.2014

Штурханці як спосіб самоідентифікації

Сьогодні від багатьох чую: навіщо були сотні жертв, якщо нічого не змінилося. Навіть погіршилося. Крим в окупації, безлади в Луганській і Донецькій областях.

Соромно зізнатися, але події у Придністров’ї, в Абхазії та Осетії були далекими і неактуальними. Я, разом з усіма українцями, взяла курс на капіталізацію. Тобто всім хотілося розбагатіти швидко і безповоротно. Але поки більшість українців все-таки не стільки багатіла, як вчилась виживати, в країні сформувався прошарок негідників, що навчилися тирити з бюджету, тобто у всіх українців. Малоімущих, пенсіонерів, інвалідів, онкохворих, а також здорових працездатних і розумних громадян, яким совість, гідність, виховання, сором не дозволяли чинити так само.

Зроблено півсправи. Головний злодій та його близьке оточення втекли. Тепер награбованими грішми вони продовжують фінансувати  колишіх тітушек, що враз перетворилися на сепаратистів. Думаю, сепаратисти допуття не знають, що це слово означає. А гасла, які нині звучать із вуст цих грамотіїв, підтверджують, що вони університетів не закінчували, та й у школі вчилися за принципом три пишемо, два в умі.

Що ж у Скадовську? Багато розумних і порядних службовців пан Устінов при підтримці місцевої регіональної еліти просто викинув з робочих місць. Натомість набрав гнучких безпринципників, які заради посади і вигод, які та дає, рідну матір продадут. Власне, й продали. Україну. Своїм попустительством і невтручанням. Підніманням рук. Так, у Скадовську свої єфремови і чечетови. І всім цим колишнім чи теперішнім членам Партії регіонів нічим похвастатися. Їхні принципи миші з’їли, бо ж ніхто з них добровільно не звільнився з районної адміністрації, хоч, коли партія була при силі, гнобили тих, хто відмовлявся поповнювати її члени примусово-добровільно.

Що дав Євромайдан?  Свободу слова і думки. Можна викинути неть ненависний партквиток тим, хто вступив до партії через страх втратити роботу.  Умісті фарватер будуть чистити у жовтні, і на цьому наполягла громада міста, і нею не керували старенькі і К. Вперше за багато років панування регіоналів у кілометровій зоні не сіятимуть рис. При тій владі автор цих рядків писав, але даремно. Тому рис сіяли. Депутати райради відкрито говорили, що це питання лобіюється з Києва. Але палець об палець не вдарили, щоб змінити ситуацію і захистити Джарилгацьку затоку.

Що змінилося після Майдану? Ми змінилися. Усі. Нарешті зрозуміли, що не хлібом єдиним живе людина. Що своя країна важливіша не лише за кількість грошей на рахунку, а навіть за життя. Українці нарешті дізналися, хто такий Бандера. І що таке український менталітет. І що, дійсно, Україна – це не Росія. Хто хоче вважати себе манкуртом, так без проблем, цілуйте Путіна, куди дістанете. Чіпляйте стрічки окупантів, тому що віднедавна вони перестали символізувати звитягу і перемогу у кривавій війні 1939 – 1945 років. Та все- таки більшість співає Гімн України із трепетом у серці, та й саме почуття Батьківщини набуло іншого значення. Знайшло своє місце в серці серед наших вічних страхів, невпевненості, боягузтва. Цим почуття на зміну прийшли інші. Гордість за те, що ти українець. Впевненість, що Україна була, є і буде. І якщо потрібно, за це й поборотися варто. Кожен самовизначився.

Це гіркий і трудний досвід. Зате не буде соромно і ніяково перед нащадками. Ми вистояли. Перемогли. Не здалися. Не злякалися. Не продалися. Не піддалися. Ми – народ.

Автор: Скадовська Палітра

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення

Ви маєте ввійти щоб залишити коментарій.