понеділок 18 грудня 2017р.
Інтернет-газета Херсонської області
19.03.2017

Словом чи ділом?

Занадто гарні слова викликають недовіру

Франсуа Фенелон

 

Уже довгий час живу в пошуках відповіді на, здавалось би, тривіальне питання: що ж є важливішим для політичних діячів – говорити чи діяти?

Говорити, так? Осипати всіх привабливими обіцянками, загорнутими у солодку (інколи навіть аж до приторності!) словесну обгортку, чи мовити дещо кострубато та невпевнено, запевняючи у правильності своїх намірів?

А, може, все ж діяти? Форсовано реалізовувати кроки для перетворення декларативності в практичний доконаний факт чи поступово та впевнено діяти на досягнення поставленої мети?

Так, згодна з Вами – краще і словом, і ділом. І ніяк інакше. Тому добре відомий лозунг вважаю помилковим. Бо творення чогось нового чи навіть відновлення давно знайомого породжує безліч запитань, на які неодмінно повинна прозвучати відповідь (якщо, звичайно, діяч не прагне до торжества брехні та напівправди!). Голосні заяви без конкретних кроків із їх впровадження в життя будуть сприйняті не інакше як популізм і пустодзвонство.

Ті, хто одного разу ступили на стежку словесного замилювання очей громадськості, надто ризикують затриматися на ній, бо ж поодинока брехня неодмінно породжує систему брехні. І вирватися з її ланцюгів складно, особливо коли так майстерно ІМІТУЮТЬ надзвичайно велике прагнення до того.

 

Вкрай жахливий момент: інтелект нині не в тренді. Наші народні маси настільки втомилися від безкінечного потоку політичної брехні, що в інтелектуальній та адекватній промові небагатьох притомних політиків підсвідомо шукають каверзу. І інколи таки знаходять. Навіть там, де її немає. Бо ж глибока зневіра породжує глибокий відчай у всіх і всьому знайомому. У такому стані людиною легше управляти – і тоді на авансцену виходять «вихідці з села», «вихідці з простого народу», які «важкою працею на землі» заробили свої статки (мільйонні, але про це, правда, їх вуста замовчують!)…

Слово і діло – надто невід’ємні. Як не крутіть. Як би Ви, наші можновладці, не намагалися переконати нас та й себе в протилежному.

Лише той стане великим політичним діячем, хто поверне людям віру в свої слова і дії, а не породить черговий виток недовіри.

P.S. Цікаву думку висловлюють психологи, стверджуючи що ми, люди, з плином часу можемо не пригадати слів чи справ, а от те, що вони викликали в нашій душі та в нашому серці – ось це вже точно не залишиться поза увагою.

І в цьому контексті хочеться зауважити, що не менш важливим для політичних діячів є щирість у всьому, що вони роблять і про що мовлять (зауважу: брехня щирою бути не може, окрім випадку, коли вони потрапляють у пута своєї ж  неправди, тобто самі стають її жертвою!). Не менш цінним є і вміння визнавати власні помилки. Відкрито й відверто. На всю громаду й країну. Без намагання забалакати проблему та уникнути відповідальності. Тоді можна заслужено очікувати, як мінімум, на повагу електорату. Але якби ж для вас, дорогі політики, це було настільки важливим…

 

 

Автор: Олена Вовк

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення

Ви маєте ввійти щоб залишити коментарій.