середа 23 жовтня 2019р.
Інтернет-газета Херсонської області
12.12.2015

Собака

Сьогодні нарешті “Новою поштою” прийшла тоненька збірка оповідань Олега Сенцова. Її я замовила давно, коли українського кіномитця лише кинули за грати російські окупанти.

Ось такий парадокс: людину пізнаєш у горі, і жалкуєш, що не знав її у звичайному житті.

Непросто після п’ятдесяти бути враженою чимсь світлим, таким, що пронизує усе твоє єство, пробуджує згадку про те хороше, що трапилося колись із тобою.

Оповідання Олега Сенцова  “Собака” – з таких.

Хтось або щось робили мене щасливою  у житті. Це забувається, згладжується у пам’яті, зливається в сутінках минулого (обриси лише вгадуються, викликають невловимі спогади, почуття і відчуття, настрій, образи, слова і вирази, події, вчинки, наміри, страх, гордість, перемоги, хибні кроки – все, що колись вважалося важливим або чому не надавалося значення, сприймалося як належне). Лишився смак життя. З гірчинкою, ваніллю, ароматом кориці і навіть сирої землі.

Проблема в тому, що люди, у принципі, думають однаково. Адже у кожного в організмі, в мозку проходять приблизно однакові хімічні процеси. Різниця у вихованні та рівні інтелекту. Хтось єдиним “вау” розповість, що у нього сьогодні вдалий день. Іншим знадобиться більше слів. Але ми однаково добре розуміємо обох.

Інтернет рясніє фотками котиків. Одрі Хепберн ходила із косулею. А Олег Сенцов любить собак. Я раніше боялася їх, аж доки не стала власницею кількох дворняжок. І зрозуміла: коли у нашому житті з’являється тваринка, це також має вплив на спогади.

Олег Сенцов із ряду таких письменників, як Василь Шукшин, Сергій Довлатов, Григорій Тютюнник і Євген Гуцало.

Він висловлюється максимально чітко та органічно. Так, що деякі описані події викликають спазм у горлі й холодок у животі. Ніби проживаєш одночасно чуже і своє життя.

Це ніби забуті знання, які, здається, вже не актуальні. Виявляється, ні. Повернення до них допомагають обрати інший ракурс. І все, що попереду, вже не здається аж настільки безнадійним.

Книгу я купила, щоб фінансово підтримати в’язня совісті. Однак виявилося, що це Олег рятує мене з неволі стереотипів, нервовості та вічного запитання камо грядеши?

Автор: Вікторія Сенько

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення

Ви маєте ввійти щоб залишити коментарій.