середа 21 жовтня 2020р.
Інтернет-газета Херсонської області
27.09.2020

Твоя і наша безпека

«Розумна людина вирішує проблему мудро,

 намагаючись її уникнути.»
А. Ейнштейн

 


Укотре   підсумовуємо рік минувший, пробуємо заглянути в наступний,  тож  вже традиційно і відбулася зустріч журналіста Бондарєва Ю. зі співголовою та координатором тов. «П. І.» Шашенка В. Мета наших зустрічей – не лише  розбудити збайдужілого обивателя, але й формувати господаря приморського краю, відповідального і морального громадянина, його загальну, екологічну, правову культуру, систему цінностей, а найперше –  патріота держави, котра лише спинається на ноги. Простіше – формувати громадянське суспільство.

 Кор. – останнім часом у ЗМІ не чути голосу антонівської громади, а навкруги – одні –  виграли грант, інші відсвяткували День села, там  відкрили спортзал, у Благодатному – пожежну частину, а в східних селах автобусна проблема, а ще оптимізація в школах …, а от в Антоновці – тихо як…? Та ж в пам’яті моїй засіли твої слова про  кадровий потенціал та потужні можливості науковців Інституту, спеціалістів дослідного господарства, педагогів освітньо–виховних закладів, багатьох освічених та неординарних  мешканців Антонівки. Простіше – я не бачу вашу громаду в авангарді змін.

 В. –  Потенціал громади справді унікальний, та поки не розкритий , бо гальмують, тягнуть в трясовину суб’єктивні фактори. До прикладу: окремі місцеві менеджери, на нашу думку, переймаються лише власними інтересами, і їх поведінка, скажемо, у плані об’єднання з містом, – дивна, короткозора, ба, більше – шкідлива. Тим часом значна частина сельчан працює, відпочиває, базарує і т. ін. у місті, тож здавна відчуває і вважає себе  членом скадовської громади, що є природним, та історично обумовлено, тож чекає, нарешті, відновлення історичної справедливості.  

У 2019 році Антонівка  трудилась і відпочивала, раділа і сумувала, плекала і сподівалася. Наші славні науковці та аграрії, як і раніше, – одні з перших в області, і не лише в господарських, але й у спортивних звитягах, тож шана їм і вдячність. Незважаючи на фінансову скруту, колектив технікуму, відзначивши своє 55-річчя, впевнено долає вершини в рейтинговій шкалі аграрних навчальних закладів. З ініціативи «П.І.» місцева бригада УТМР вирішила свої приморські (та інші приписні) мисливські угіддя, а особливо Каржинські острови вичистити від побутового сміття і тримати їх в екологічній чистоті.  Вже кілька років місцеві підприємці з ініціативи тов. «П.І.» використані батареї приймають до своїх крамниць з подальшим їх рухом у Скадовськ («Аттіка»)  – Херсон. До речі, вони ж (підприємці)  першими стали до лав правоохоронного загону «Щит», роль котрого ми вже відмічали.  На виконкомі сільради вже вкотре рапортують про  готову проектну документацію відновлення очисних споруд. (Але-?!) А добродії молодого громадського товариства час від часу дивують мешканців практичними справами, тож подяка доброчинцям. Нарешті рушив лід і в царині благоустрою та безпеки: спочатку дільничний МВС, а потім уповноважені особи сільради склали Протоколи на порушників, тож заворушилася як адмінкомісія, так і нечупари, а це вже крок до відродження добрих українських традицій: не пустка та розруха, а безпека, охайність і краса.  І головне, що особливо радує, – у місцевому самоврядуванні помітні  прогресивні тенденції, певна активізація та позитивна реакція на співпрацю та здорову критику та ін.. І це має стати нормою, бо ж громадянське суспільство в країні лише формується.

 К. – Над чим же працювала команда «П.І.» в 2019 ? Що вдалося?

 В. – Бачте, у цивілізованому світі є  пріоритет , і це навіть не  рахунок у банку, а безпека і здоров’я нації. Знаєте цифру загиблих в Україні з різних причин лише за рік? Цього не публікують, але цифра вражаюча. Над проблемою безпеки, виживання працює увесь світ, а загроз нині стає все більше, тому життя і здоров’я людини має залишитися головним пріоритетом нашої держави, яку  ми і будуємо. Тому наше тов. у 2019 р.  зосередило  увагу якраз на них, адже  цінність людського життя вища за всяку політичну суєту і тріскотню.  Зрозуміло, це  проблеми не лише  державного чи регіонального рівня, але ж і  місцевого. 

Тому тов. «П.І.», провівши опитування серед сельчан, поставило перед виконкомом Безпекову Програму,  котра ґрунтується на Конституції, Закону про місцеве самоврядування і вимогах мешканців. Останні ж, як виявилось, хочуть бути певні, що їм не загрожує хуліган чи злодюга, що на вулиці їх не зіб’є авто– мототранспорт та не загризе пес,  що питна вода не розбавлена нечистотами, що сусід зрозуміє, що його  права закінчуються там, де починаються права іншого і не схопиться за зброю, що аграрії  та й сельчани припинять (нарешті) палити пожнив’я та сміття, труячи нас і планету смородом, що сільгоспавіатори припинять кропити їхні голови та садиби отрутою, що очисні споруди (нарешті) запрацюють, і підводні артерії та горизонти стануть чистими, що пішохідні доріжки очистять і шляхи залатають, а горе-«господарі» приберуть бурти гною, сміття, будматеріалів з обочин шляхів  та доріжок задля безпеки пішохода і водія. А ще, знаючи плани агресора Пу щодо південних  т.з. («русскоговорящих») територій  і те, що Антонівка лежить на лінії вогню з Криму., та й водна артерія (ПКК) їм край необхідна, тож хочуть упевнитись щодо готовності бомбосховищ, системи оповіщення т.і. Вимоги законні, цілком реальні, а більшість з них не потребують фінансових затрат, а лише бажання, хорошого менеджменту та державницького підходу від органів місцевої  влади. А гнила позиція: «Не зачіпай мене – я тебе не тОркну» – тут є нікчемною. Саме тому ми і вимагаємо від сільського голови рішучих превентивних дій, системної роботи з мешканцями, аби уникнути трагедій, більше того – завжди пропонуємо співпрацю.

Щодо превенції, до прикладу: варто було припинити контроль і заходи адмінкомісії щодо місцевого рульового випивохи, як той негайно скоїв ДТП з потерпілою; припинення нічного контролю тов. «Щит» породило розбій, серію крадіжок, хуліганство;   відсутність знаку на об’їзній дорозі спричинила вночі загибель водія; а жертви на шляхах – поворотах з кущами, деревами – це лише питання часу (до речі, і в Скадовську теж). І найгірше – ніхто не відповів. Тому питання: чи можна було уникнути жертв? Може, це фінансові проблеми? Причина в іншому: нерозумінні, байдужості чи неспроможності, бо ж всі ці речі не раз обговорювалися на сесії, виконкомі, але, як кажуть: «відсутня політична воля», чи «віз і нині там.». А працювати необхідно на упередження.  На жаль, ми з вами забуваємо просту історичну істину:  відсутність контролю, безкарність породжує бездіяльність та вседозволеність,  у  результаті – правовий колапс, хаос і нікчемна ментальність.

 К.– Невже посадові особи про згадані речі не знають, чи може забули?

 В.– Думаю, коли рвалися на посади,  не чітко розуміли складності їх вирішення, та і своїх можливостей, необхідності  превенції проблем, аніж болючий постфактум, та найперше – брак комунікативності – вміння  працювати з народом, переконувати, а то й змушувати до виконання.

До прикладу. Інтенсивність  руху по шляху Скадовськ – Антонівка зросла в рази, АВАРІЙНІСТЬ – також, тож   протягом трьох років ми вимагали у районних влад не допустити трагедій і, до честі керівництва, тричі робився ямковий ремонт цього шляху, а найбільш об’ємний – останній, 2019 р. Щоправда, все ще  вирішується проблема велопішохідної доріжки до міста, а це найболючіша безпекова проблема згаданого напрямку; кошти значні, тож, схоже,  вирішить її зможе лише Скадовська об’єднана громада. Вуличні шляхи  в самій Антонівці, як і підземні комунікації, у критичному стані, але це вже відповідальність місцевої влади. Стоїмо на тому, що владу варто не лише ніжно спонукати, але й нахиляти до праці, до пошуків вирішення проблем (часом жорстко).

К. – Незабаром місцеві вибори до об’єднаної громади. Де  вам бачиться Антонівка і кого ви бачите на чолі об’єднаної громади?

 В. –  Місце Антонівки давно історично визначено, про що ми вже три роки наполягаємо (бачимо : Скадовськ міняється на очах, Антонівка свій шанс втратила, тож  ж все ще борсається в болоті). На жаль, є противники об’єднання, котрі керуються власними меркантильними інтересами, маніпулюють електоратом, і мені  жаль   обдурених, заблукалих земляків. Щоправда, у морі брехні та маніпуляцій годі розгубитися навіть освіченій людині, а ось навчити, переконати, розкрити очі обивателю – наша з вами задача.

А очільником  майбутньої громади має бути  порядний, молодий, але досвідчений, ініціативний та освічений патріот – менеджер, і такі люди є. У чому проблема нашої країни? – олігархи,  самі, чи через підставних осіб, керують державою (зрозуміло, у чиїх інтересах), а обдурений народ час від часу голосує за ту чи іншу партію, знову обираючи… Допоки ці паразити будуть при владі, достойного життя годі чекати, бо ж у них – свої, олігархічні інтереси, у нас – свої, народні, демократичні, тож будемо пильні і вимогливі, а до влади необхідно привести людей достойних. А головна задача сьогодні – зламати монополію олігархату на владу, чого поки жодному президенту і виборцю це не вдавалось. Пам’ятаймо: олігархат- кримінальний капітал, що зрісся з владою і висмоктує ресурси з держави. Іде боротьба за виживання, а їх методи – відомі; демократія чи олігархи, а переможець один, тож єднаймося і – поборемо.

 К.- Справедливості ради скажемо – і олігархи є різні.

 В.– Згоден, вони не з неба впали, це наші люди, серед них є і  доброчинці, порядні, патріотично налаштовані, меценати,  та сутність  кожного визначити просто: історія особи, звідки капітал, а особливо первинний? А також по справах їх.  Дехто забув: війна іде, гинуть кращі, посилюється повзуча експансія агресора, авторитет країни падає, повертаються поплічники Януковича – запахло реваншем. Водночас розбещений нами  ж олігархат  у своїх нестримних бажаннях (така його природа) підспудно грає на користь Кремля, сіючи зневіру і розбрат в суспільстві. 

Сценарій же сусіда-агресора  відомий: гібридний демонтаж України зсередини (як це й сталося сторіччя тому), зрозуміло, з участю 5-ї колони та обдурених земляків наших, що так ридають за совком.   Спостерігаючи цю 30-річну вакханалію, несправедливість,  втрату довіри до державних, самоврядних інституцій,  падіння  авторитету влади, вибірковість та недієвість законів, у відчаї народ обрав цього разу іншу владу, оцінку якій вже можна давати. Але  і це переживемо, та важливо винести уроки, сформувати політичну націю та критичну масу патріотично налаштованих громадян, а  олігархів  з влади – геть,  займатися своїм рідним бізнесом.

Тож електорату нашому, щоб завтра знову не потрапити в халепу, варто міркувати, аналізувати, приймати зважені рішення.

З часом ми починаємо розуміти: живемо не в райському саду , а в небезпечному середовищі, що світ стає все більш агресивним, а споживацькі апетити не знають меж, і наслідки вже маємо – катастрофічні, і той, хто знає, розуміє це і убезпечує наше, своє життя – має більше шансів вижити. Кажуть: інформований, отже, попереджений. Надсилаю фото риби, яка у наших водах ніколи не траплялась і котру спіймав у Джарилгацькому заливі; схожа на морського чорта чи великого загрозливого бичка (темно–сірого кольору, випуклими очими в небо, довгою і гострою жаберною пластиною, на голові проглядається ороговівша літера «П»); соцсіті показали, що це звіздар,  контакт з яким буває смертельним, тож будемо обережні. 

 

Поки матеріал дозрівав у коректора, в країну увірвалася нове горе – Ковід-19. За період карантину проявилося чимало як владних, так і рідних ментальних  негативів; влада виявилась не готовою гідно тримати удар, а значна частина громадян, грубо нехтуючи правилами безпеки, «дарують» землякам  нову  хвилю вірусу, а це іще тисячі смертей, яких  не мало бути.  Вважаю, до таких «Хомів невіруючих» влада різних рівнів має вживати жорстких заходів та створити кругом поширювачів епідемії  атмосферу нетерпимості, а не кволі прохання з екранів. Приміром, на центральному пляжі зустрічаю трьох продуктових продавців: усі карантинні правила знехтувані, а з покупцями мало не обіймаються, і лише після пояснення і попередження  наступала певна реакція. А ось місцева депутатка під час суворого карантину в Андріївці поширювала слухи, що нічого там уже немає і т. і. Сором за  поведінку  високопосадовців у Хмельницькому чи ресторанного депутата ВР..; вважаю, їм не місце у владі.  У нас же не бачу превентивних чи наслідкових дій і своєї місцевої влади по недопущенню поширення біди. Скажу так: слабо, хоча, ще не вечір, тож робимо висновки і до роботи.

Резюме: наша безпека в наших руках, а ще – у руках наших обранців, тому позиція твоя, наша – не катакомбна, але зважена, громадянська.

Автор: Ю. Бондарєв.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення

Ви маєте ввійти щоб залишити коментарій.