середа 21 серпня 2019р.
Інтернет-газета Херсонської області
27.01.2019

«Усьо пропало» чи    даєш Європу «на  тарілочці з голубим обідком»

Кричав у слухавку шефу наш  кіногерой. Так подумки і вголос волає сьогодні певна частина наших стомлених чеканням    обивателів, і що сумно – дехто з героїв нашої т.з. «політичної еліти». Хто ж вони? Опитування каже, що це:  а) зневірені, котрі вчиняли певні громадські потуги та стомилися; б) «диванные сотрясатели воздуха», котрі не проти змін, але сидячи на кухні чи лежачи на дивані; в) категорія вічно невдоволених, для яких – все не так і страждають за «совковим минулим» – ото, кажуть «тільки і пожили»,а в сьогоденні – все «зрада» і «ганьба»; і останні – ті хто тішиться нашими бідами і вже вкотре пророкує національний апокаліпсис, девіз котрих  –  «чем хуже – тем лучше», « дайош новоросію»

Та ж тішусь я тим, що наше товариство «П.І.», мої друзі, однодумці зовсім інші в своїх помислах, діях і саме вони, а не вищезгадані складають здорову, патріотичну частину суспільства – за ними наше гідне сьогодні  і Завтра.  І столітня історія не має повторитися, подумки кричу я собі, щороку відвідуючи на рідній Чернігівщині зимові Крути, в день вшанування героїв.

Лише один день і три, здавалось, тривіальні епізоди, що покликали до роздумів і бажання поділитися думками, підбадьорити зневірених, примножити доброчинців і спільно, в єднанні навколо національної  ідеї «длубати цю скалу».

Епізод 1.Надвечіря, набережна, зимова фієста і зустріч з забутою пра родичкою, колись  успішною підприємницею,  котра і повідала свою історію про втечу з України та «красоти русского мира», а далі  була   хула українських  реалій. На питання про власну участь в розбудові Вітчизни почув, що не її це справа, та й взагалі, набридло все тут..

 Е. -2.  Центр міста, молодик пролетарського іміджу, запаливши, кидає геть цигаркову пачку, а на  запитання: чому так, адже це наша земля, наше чудове місто, рідна країна, нарешті; на що той, піднявши сміття, в задумі запитав ,  «а що ця держава зробила для мене?», та й почвалав далі.

Цікавлюсь у  молодичок, що поряд спостерігали, і лише одна відповіла, що ні вона ні її син, дочка ніколи так не зроблять, бо в їх сімї, та й шкільний куратор (В.Іванівна)  – навчили іншому.

Н. -3. А через годину був скадовський  Майдан, де частина громади не лише «випускала пар» ( наболіле), але й вкотре пробувала змінити світ на краще. Наш Майдан – це здорово, думалось мені, тут формується як спільна думка, так і світоглядний плюралізм, приймаються актуальні рішення, частина котрих – реалізується і головне – формується українська політична нація.

Останнім говорив доведений до відчаю відомий патріот, з болем заявивши, що втратив віру в людей, котрі знову і знову кидаються на «гречку» та обирають злодюг – олігархів  а то й просто непорядних осіб до влади, що історія наша знову і знову повторюється. З болем кричав, що Україну, як і століття тому, роздирають міжусобиці, а популісти аж ревуть так пнуться до корита, обіцяючи блага небесні , не забуваючи нагадати, що це ж Я чи моя партія, єдина і непогрішна. Водночас ті що вже накрали на держ. службі,(тобто у нас з вами), сьогодні підсовують майбутнім виборцям хабарі у вигляді різних подачок, мовляв, ось який я народник  – збудував, проклав, освітив і так люблю вас, рідні мої, останнє віддам,  «забувши», що гроші це – бюджетні, з наших податків. Отак і бовтаємось  вже четверть століття, ковтаючи брехливі посули.

А в резюме товариш наш і зовсім ошелешив, заявивши: був би молодший – сьогодні відбув би геть  – в Європу.  Іншими словами:  «Все пропало. Зрада і ганьба нам!»  Переконати в протилежному  його я  не зміг.

Останній епізод став предметом обговорення серед членів товариства «Патріотична ініціатива» і цікаво, що жоден із нас не підтримав песиміста, хоча ми його давно знаємо і поважаємо. А, можливо, наш герой має рацію? Тож ми і пропонується  громадську розмову небайдужих людей: чому живемо у злиднях? Хто винуватий, та Що ж робити?

Хоча  місцеві ЗМІ давно займають лише констатуючу позицію, ( а їх можна зрозуміти), тож сподіватися  гострої полеміки на сторінках «Ч.» – важко, та спробуємо.

Тож і відбулася розмова… з акулою пера Ю.Б (кореспондентом) та  небайдужими земляками: Ш.В., координатором «П.І.», та М.А.- архітектором району 60- 80-х рр.

 К.  Пропоную зупинитися на найбільш гострих проблемах рідного регіону. Тому: згадані  епізоди – це типові реалії болючого сьогодення . 1, 2, Майдани сколихнули Україну, подали надію, а результати – схоже, мізерні, також на скадовщині. Чому так ?

В.Ш. – Результати є, я  бачу, відчуваю протуберанці позитивних змін.  Так, скептик чи обиватель чекають результату вже сьогодні, водночас, сидячи на дивані і постійно кпинячи владу, киваючи в бік сусіда чи кума – хай той і йде: прибрати в парку, взяти участь в мітингу, заході, демонстрації,  захисті  Вітчизну від агресора, ба, навіть у виборах, а я почекаю, що з того буде. А ми? Розмитнити євро бляхи – ні, (а це – 85 млрд. гр.), платити чесно податки – ні,  з.плату без конвертів –ні і т.п., а євростандарти дай вже сьогодні. І невтямки цим «сидельцам», що триває війна,  ( не звичайна – гібридна, часом невидима)  що він і подібні осколки совка і є гальмом нашого драматичного руху в цивілізаційне лоно.

Від політиків же часто чуємо: «народ мудрий, він розбереться і прийме вірне ріщення»; забули, що кілька століть воріженьки нищили, або ж манкуртували наш народ, забули, як лише за добу бандюги зі сходу, вкравши у нас віру, землю,- спалили, зарізали, повісили до 10 тисяч корінного українства в моєму рідному Батурині, тоді гетьманській столиці. «І плили кілька днів  по Сейму плоти зі старшинами в петлях шибениць» -(зі спогадів самовидця). Забули про більшовицькі експерименти, що вирвали у нас мільйони кращих – голодомори, репресії, війни, переселення з Росії та до неї?  Тим, хто не схилялись  – стинали голови, а залишались ті, хто зрадив чи впав на коліна, а вже вони і породили нас з вами – наш сучасний, часто знівечений народ. Генофонд нації суттєво підірваний, зламана національна  ідентичність і це варто розуміти чекаючи миттєвого результату.   Хіба не так?

– К.  Згоден. Тож  ж маємо що…. . Але де покращення?

–  В. Маємо різне. В реаліях, Україна сьогодні – постколоніальна країна, котра  навіть за незалежності знаходилась під гібридним впливом агресивно -токсичного сусіда. Країна, де владу захопили олігархи і хочуть зберегти її стару систему  (для ясності, олігархи – живі особи, що збагатилися, обікравши нас, прорвалися  до влади, а ставши імунітетними  т.з. «можновладцями»  закон отворять (частіше) у власних інтересах»; згадаємо удільного князя нардепа – кримінала Лозинського та подібних, що хочуть перетворити наші села, землі у приватне гетто олігархів. Об’єднані  громади також чекають подібні ризики, та в противагу має спрацювати новий закон та активна громада. Що правда, трапляються і інші – не бідні, але моральні і безкорисні, ті, що статки здобули в бізнесі, і до політичного корита не пнуться; немало і таких, що пройшли випробування владою, та залишилися людьми. Їх  шаную і підтримую, таким був мій прадід, такими є мої куми, друзі, а ще мої давні випускники – аграрії.

Водночас нагадаю,  ми переживаємо найуспішніший період в 100 річній історії побудови держави. Започатковані реформи, а це глибинні зміни,  і це радує; так, система опирається, ми спотикаємося, ламаємо списи, і в умовах внутрішнього, зовнішнього супротиву все ж рухаємося і це правда. І це в той час, коли українська політична нація лише формується, а розквітлий популізм поряд з корупцією та війною завдає суспільству нищівних втрат, а ми – реформуємо суспільство.

Є ознаки, що олігархат вже поступово завершує свій рух в Україні, тож йому варто допомогти – не допустити до влади, і це наша задача.

 -К. тож і в Антонівці є зміни?

– В. А це яскравий приклад супротиву системи різних рівнів. Ще кілька років тому Антонівську, Тарасівську, Приморську громади молоді менеджери запросили ввійти до складу Ск. ОТГ, відкривалися цікаві перспективи розвитку, зрозуміло, з ризиками.  Памятаємо  вічно кризовий стан  Антонівки: фінансові злидні, архаїчний  менеджмент, а отже відсутність роботи з народом, тож поліпшень з боку М.С. непомітно: 60 – річний водогін  волає про заміну, хоча б початок робіт, очисні споруди продовжують свою чорну роботу – не працюють, вулиці не освітлені, тож бандюкам – лафа (доказом  є нещодавній розбій), полезахисні смуги нищаться і не насаджуються, бродячі пси диктують умови ( жоден  їх власник не заслуханий на адм.. комісії), а в  д. садку відбулися штатні  скорочення та зачинили.  Жодного метру вуличних доріг не прокладено, навіть не реставровано.

 – К.- А самотужки, слабо?

– В. Громадські товариства, підприємці , Д.Г. і самі жителі самоорганізуються і, дещо роблять,  пробують своїми руками та мізками  покращити ситуацію, та їх можливості обмежені,( втім, про це ми вже згадували минулого року, )та М.С. не йде на співпрацю, не ініціює, не організує, навіть не цікавиться, живе сама по собі, ще й відкинула обєднавчу пропозицію міської ради.  А самим? –останній  штрих: 80  м.  знівеченого шляху  за місяць реставрував сам…житель,  бо ж за 5 років щорічних заяв голові, на завезення в долину, що сягнула 18 м. лише кількох тон  буту,  відповідь була – розведені руки). Але  ж є посадові особи, котрих громада утримує, тобто платить зарплату, і які  згідно законів «Про місцеве самоврядування», та ін. мають виконувати прямі обов’язки по благоустрою, та якщо прості речі не в стані вирішити, то..    Ситуація залишається нікчемною і в цьому ми звинувачуємо не агресивно – токсичного сусіда зі сходу,чи опозицію, а архаїчне, дряхле місцеве самоврядування.

– К. Тож навіщо громаді такий орган?

-В. Ось це питання все частіше і ставлять земляки. Схоже такий орган потрібен самому органу, тож він і відкинув запропоноване обєднання, більш того, став перепоною іншим громадам, які відгукнулися на запрошення.

– К. А що районна рада, держадміністрація, сприяє?

 -В. на жаль  від них  ми спостерігаємо (даруйте) т.з. «совковість», небажання; « не варто метушитися, поживемо – побачимо і т. ін..» – звучало під час зустрічей з очільниками району  – це явно антидержавна, помилкова і шкідлива позиція. Наслідки бачимо на прикладі Антонівки – 2 роки втраченого часу, 2 роки пожинаємо плоди відмови від цивілізаційного процесу – це примітивне існування громади, її зубожіння та деградація. Стара і хвора політична  система, агонізуючи, гальмує все нове (приклад – антикорупційні органи, їх діяльність),  не зацікавлена в реформах, а на Скадовщині – у створенні кількох громад в районі, адже зникають її повноваження, посади, фінанси та ін.  А їм що? – зарплата йде, народ замовк – красота.  Гадаю тут переплелися  недолугість із власними інтересами. З недалекими керівниками різних рівнів, ми втратили час. А  рішення просте і природнє: створення самодостатніх тер. громад, де кожен з часом  відчує свою значимість і відповідальність, а очільниками мають стати молоді і порядні, моральні і духовні, енергійні  та  успішні менеджери  і це – аксіома,  а далі – невтомна праця, не чекаючи манни небесної.

. Вибачте, але на святі Антонівки я спостерігав щасливих людей?! Тож…

– В. Так. Присутні раділи, але ти   сам звернув увагу на порівняно незначну кількість сельчан, причин цьому чимало,  до того ж   ініціатором свята та ген. фінансистом стало  ?- Д.Г. Інституту рису, у них своя мотивація. Ми вкотре  відмічаємо прогресивну роль як Інституту, так і Дослідного Господарства, а особливо в розвитку спорту, тож – шана і вдячність аграріям.

А свято і подібні заходи, це не лише відпочинок, але й духовне, моральне виховання Громадянина – патріота (чого варті лише дарунки творчих колективів). А ще архі важливо сьогодні –  це процес згуртування, єднання громади навколо тактичних  цілей та національної ідеї.

 

 -К. При звіті депутата обл. ради К.В.  особливо гостро виборці озвучили екологічні проблеми, а їх….

– В.  Це наша задавнена і прогресуюча біль. Більше того минулі літо, осінь лише загострили ситуацію. Стан морської води відомий – він погіршується; акваторія центрального пляжу, східної, західної частини, особливо з вересня місяця –  ахова. Причини відомі – пресловута портова стінка, причали,а отже відсутність очищаючої течії, скиди чекових вод, повернення штормами мулових захоронень і.. наші немічні потуги. Про катастрофічні  наслідки ще в 70-80 рр. попереджав, кричав Мороз А., тоді архітектор району, та хіба лише він. І лише коли стало зовсім (невмолоту) від хімічних атак рисових господарів, і  виникла в кінці 80-х критична маса молодих, сміливих, енергійних та свіжих сил, ( більшість з них – це працівники ППЗ), на чолі з тов. «Джарилгач»і сталася  непрогнозована екологічна ( думалося) революція. (до речі, нинішній очільник райради, тоді – співголова  згаданого тов.) Люди проснулися, піднялися і…перемогли.  Досі в памяті слова Али Тютюнник; «Ми з вами зробимо наше море чистим, а життя – ліпшим».  Справді, під тиском здорових сил, урядових рішень, контролю, ситуація стала мінятися, – зникла обробка з літаків, зявились нові технології, модуль, і вже незабаром море, повітря стало чистішим.

За час незалежності еко справи мали покращитися, та не так сталося, як…., скоріше навпаки; слаба корумпована влада, заграючи з виборцями, породила безладдя, правовий нігілізм суспільства, тож і маємо знову – неконтрольовані скиди вод з чеків, обробки ланів літаками з порушенням сан – еко норм, палаючі пожнивя, знищені посадки і помираючі заливи.  Остання стаття в «Ч» патріота краю Б.І. будить нас і вкотре нагадує землякам:  наша земля – це наша відповідальність не лише перед власною совістю, а й перед нащадками, тож прокидаймося від сплячки та за роботу.

-К. Не зовсім так, адже влада, товариства теж..

 -В. Згоден, потуги є, але результати.. . ; За пів століття на моїх очах (рибака і мисливця) Джарилгацький лиман, а особливо Каржинська затока, що стала просто болотом, геть змінили своє обличчя. Канальні скиди замулили і знищили К. о-ви, залишився один, та й той незабаром зєднається з материком. Флора, фауна К. затоки  край збідніла, а з весни до зими – синьо зелені водорослі, мул, вонь та жаб’ячі концерти. Колись сюди манив нас чистий білий пісок, солона прозора вода, морське різнорибя. Сьогодні ж навіть бичок рідкий гість в його водах, а виловлена глосса (донна риба) «радує» гурманів смаком хімікатів та запахом аміаку, зате появився( увага!) небачений раніше і небезпечний хижак – звіздочіт. Знову безконтрольні скиди вод з чеків, відновлена обробка ланів з повітря, а розворот літак робить прямо над затокою, бо ж чеки – поряд, тож залишки хімікатів падають куди?  П.- західна її частина занесена мулом, обміліла, обезводніла і зеленіє наносними грунтами зрозумілого складу.   Цей лиман, – вчора чудо природи,  певно, чекає  доля  озера, (що біля с.Озерне)  колись глибоке та різнорибне , бо ж єдналось з заливом,  і яке ми з вами перетворили у небезпечний  відстійник, де горобцю по коліна.  Щоправда, підприємці час від часу пробують дамбою підняти рівень води, зариблюють…і це (можливо) й добре, а ось які хім. сполуки десятиліттями  утворилися на дні, можуть повідомити лише вчені, тож рибалка в озері можлива лише спортивна.

Ось так,  на наших очах нищаться перлини Таврійського краю, наше багатство і майбутнє.  Ким? – нами. А ми? – ми збайдужіли.

– К. Тож  все пропало і в морях, океанах ?

-В.  Коли б  Зрада, Ганьба і Крах, то навіщо наша розмова? Нам варто зрозуміти – Чому так? Хто винен і Що робити?  А далі, як у Т.Шевченка: «..та й заходиться вже будить». На днях зустрів автора згаданої статті в «Ч», Іван чітко заявив, – допоки громада не гримне екологічним кулаком – можновладці та аграрії і не почешуться, а ще нарікнув на інертність земляків. Згоден, стан суспільства такий, що народ критикує владу, а сам дає, бере хабарі; ми є свідками пограбування свого народу (нас з вами), але більшість залишається свідком з-за штори, – і знову на диван, та ще й голосує за явного грабіжника, кілька раз засудженого.(приміром екс. президента)

К. – Але ж погодься народ і прозріває.

 – В. Згоден.  Минулої зустрічі я згадав епізод ганьби в моїй Дмитрівці,  на Чернігівщині, де підкуплені свіжою політ. партією   пенсіонери( вручали 300гр. + продуктовий набір)  обрали   селищним головою хабарника, кримінальний термін котрого закінчився перед виборами, (хабар за землю під АЗС). Так от Р.S. дмитрівчани  не змирилися з кримінальним свавіллям і минулої весни змусили 70- річного неробу звільнити крісло, не виручила і свіжа партія . Наше резюме просте: тотальна підконтрольність суспільству посадовців, жорстка конфіскація награбованого і притягнення до відповідальності – це ще 1 крок до успіху, до цивілізації.

А нам не варто чекати поки земля рідна  знову народить своїх героїв, коли зявиться критична маса сміливих,свідомих,патріотичних, ініціативних, а вже  сьогодні серйозно працювати з народом на місцях,  а особливо з молоддю, бо ж корозія продовжує розїдати наші душі, і свіжий приклад – останній призов до З.С. . Задавати тон, зрозуміло, мають  державні, самоврядні органи.  Ось тут мені бачиться цікавий досвід гуманітарно – патріотичної роботи Скадовського технікуму. Попри фінансові складнощі колектив  веде потужну роботу по вихованню юних патріотів; лише кілька студентських іскорок: нещодавна перемога студентів у Всеукраїнських військово – спортивних змаганнях «Гайдук», волонтерські місії  у 3-х військових частинах південного регіону, пропаганда засобами унікального історичного музею, де кожен гуманітарний захід – це рідні мова, пісня, національна ідея. А освітянські новації гімназії,  культурно – спортивні події району, волонтерський рух, наші воїни….., скажемо чітко це – здорово; лише посіяні чудові гуманітарно – патріотичні  зерна, щоправда,  врожай отримаємо не сьогодні.

 

 -К. І тривіальне питання. Віриш в успіх? Адже Історія знову і знову повторюється, згадаймо лише 1918 рік, – загроз нашій незалежності, успіху – безліч.

 -В. Згоден, надто високу ціну заплатив наш народ лише за останні 100 р. Чого вартий лише токсичний сусід зі сходу та п’ятою колоною в Україні, які  сіють зневіру і депресію.  Та ми, українці, маємо усвідомити – незалежність не падає з неба, вона виборюється. Ким? – патріотами, а нікчемний балласт був і є в кожній країні. Ці грудневі  дні ми чествуємо волонтерів різних напрямків, наших воїнів, шана їм і вдячність, вони творять нашу героїчну історію.  Соц дослідження свідчать: кількість небайдужих, патріотично налаштованих сьогодні вже більше 70% ,отже,  як народ, ми зростаємо, а це тішить і надихає,  тож вірю в нашу перемогу.

А сьогодні ми радіємо з кожного, ба, навіть невеликого успіху: отриманню Томоса, чи – то летовищу в Херсоні, відкриттю сироварні на Буковині, росту  екологічної енергетики, новим мостам та шляхам, новітній  зброї,  новим правоохоронцям, які не з Венери впали, а є обличчям  нашого суспільства та,  як і воїни на сході, щогодини ризикують життям. В памяті огульна критика нікчемним  популістом  з вечірнього екрана   реформи МВС, а вже ранком, повертаючись з  полювання, зайшов на дачу до давнього знайомого поважного віку і застав його в сльозах,  (на очах злодюга забрав весь садовий реманент, а без нього трудівнику – не життя). Переконав потерпілого написати заяву до поліції( у результат він абсолютно не вірив).  Мені ж було цікаво, чи справді відбуваються зміни в правоохоронній системі, чи це казки міністра; тож віддавши заяву, спостерігав дії нових центуріонів. Вмить в черговій частині появилися ще троє працівників( серед них і дама), бесіда над «ребусом», дзвінки дільничним з прикметами злодюги і…. я не став чекати. Коли через кілька днів я знову зайшов до Ж.А.Г., то узрів щасливого садівника, котрий  повідав, що вчора дільничний привіз злодюгу з  реманентом і що тепер він такий радий і ось – працює, а п. охоронцям написав вітання і подяку. Ще така ось наша реальність. А подібним політиканам  чи пересічним громадянам, для яких: «хай буде як завгодно, тільки не так, як є, що «все не так» , варто об’єднатися не навколо думки «все так погано», а навколо ідеї «що можна, що треба зробити  щоб було краще» і почати…. з себе.

 К.- А ось ти почав з себе?

 В.- Ще б пак, до прикладу: якщо раніше ми з друзями  дозволяли собі побешкетувати на морських просторах на кефаль чи камбалу, то на разі ці втіхи в минулому.

 -К. На носі  виборчі кампанії. Які  перспективи нашого руху до цивілізації?

 -В. Ми бачимо реальну небезпеку реваншу проросійських сил, а це шлях в минуле, це крах нашої незалежності,( країни може не стати). Думаю головна небезпека не так на сході, як в середині країни; у нас настає  рецидив хвороби якої не знищили: недолікований монстр отримав щеплення і стає на ноги – постійно з екранів, ..бордів посміхаються нам учорашні «попередніки».. та популісти , обіцяючи рай вже завтра,  а ми часом  ковтаємо цю наживку ( популісти – це ті, хто обіцяють те, що хоче чути виборець, відкинувши реальні можливості).  До того ж в Україні достатньо проросійського електорату, котрий  може проголосувати за антиукраїнський з. проект і привести до влади антиукраїнські сили. Тому єднання і мобілізація всіх здорових сил.

  -К.  Як ти оцінюєш  укр.. політикум та чи не соромно за деп.. корпуса ?

Як  розгледіти серед кандидатів отого порядного, грамотного, енергійного патріота готового безкорисно служити людям і чи є такі ?

 –  В.  Укр. політикум – досить різний і  буде і невірно всіх їх… . Серед обласних та вищих обранців  я бачу, знаю порядних, грамотних депутатів, готових життя покласти за Україну,  у котрих за плечима  чимало патріотичних справ. Такі  відають правду про наші реалії, можливості,  що всім нам тяжко і довго треба «перти плуга» щоб змінитися і досягти успіху, не заграючи з народом, не тратячи бюджетні мільйони на  передвиборчі подарунки – хабарі електорату.  Вони, а не попередники започаткували, проводять часто непопулярні, та конче необхідні реформи, незважаючи на зовнішній та внутрішній супротив. Водночас перед очима сотні інших: кнопкодави, прогульники, популісти та явні злочинці, що глумляться з нас з висоти трагікомічної недоторканності, а рвуться до влади, аж іскри навкруги, обіцяючи безкоштовний газ, вже завтра мир,  долар по 8…, за таких, соромно і дуже. Але ж як вони туди попали? Хто за них голосував, може марсіяни? (совість і цінності подібних людей є деградовані, тому вірити їм не варто). Тож  маємо очистити укр. політикум  всіх рівнів  від тих, хто 27 років обкрадає нас, довів до зубожіння і сіє зневіру.

Згоден, розгледіти достойного –  непросто, але можливо: з кандидатами варто зустрічатися, цікавитися життєвим шляхом, декларацією – звідки його та сімї такі статки ( машини, вілли…),  оцінювати по його справах, моральності  та відносинах з законом, а ще – бездоганна репутація, відсутність найменших корупційних зв’язків і – думати. І важливо – не піддаватися на істерію популізму та маніпуляції політиканів , а «гречка» – це зневага і  підкуп вашої гідності.  Водночас не забуваймо: в світі все відносно, тож обрати кришталево чисту особистість…?

Лише небайдужі, розумні, ініціативні патріоти, встановивши жорсткий, дієвий громадський контроль зможуть втілити віковічну мрію українців.

 

Р.S. Поки тривала розмова, в Антонівці поліпшення: по деяких вулицях з’явилися лампочки, а в пресі – заява про наміри (очисні споруди), батьки борються за відкриття д. садка, мисливський колектив прийняв рішення очистити  К. о-ви від побутового сміття. Ось так. Шлях здолає той, хто йде.

 

Автор: Ю.Б.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення

Ви маєте ввійти щоб залишити коментарій.