понеділок 18 грудня 2017р.
Інтернет-газета Херсонської області
03.09.2017

Волонтер Микола Литвиненко: “Це нагорода всім помічникам українських воїнів”

1 вересня 2017 року, під час свята в Академічній гімназії волонтеру Миколі Литвиненку голова Скадовської районної державної адміністрації Віктор Турик вручив нагороду Президента України – відзнаку “За гуманітарну участь в антитерористичній операції”.

Волонтер вважає, що ця нагорода – усім жителям району, які третій рік поспіль допомагають Українській армії.

– Високі  керівники і країни, і Збройних Сил України запевняють, що наші бійці забезпечені державою всім необхідним на сто відсотків. А ви продовжуєте їздити. Чому? – запитала я у волонтера. Ось ща він відповів:

– У порівнянні з 2014 роком забезпечення армії дійсно поліпшилось. Але уявіть, що довгий час вас годують лише тушонкою і згущеним молоком навіть найвищої якості. Ви не бачили очей тих, кому я привожу передачу. Але й не це головне. Ми повинні підтримувати постійний зв’язок із армією. Вони роблять важливу справу і знаходяться у не зовсім доброзичливому середовищі. Там, де вони перебувають, місцеві жителі дивляться лише російські телеканали, і їм мізки дуже добре промили. Відповідно вони ставляться і до воїнів, і до нас, жителів України. Саме тому ми повинні продовжувати свою роботу.

IMG_20170902_162841

– Часто ви здійснюєте свої поїзки?

– Не частіше одного-двох разів на місяць. Це пов’язано у першу чергу з фінансами. Кожна поїздка обходиться у дві з половиною – три тисячі гривень. І це – лише на пально-мастильні матеріали. Часто ламається автомобіль, причепи. Зменшується і кількість тих, хто продовжує  допомагати зібратися у подорож. Хтось вичерпав свій ресурс, інші вважають, що волонтери мають з цього якийсь особистий зиск і через те припиняють творити добро. Хто співпрацює зі мною, мені довіряють. Бо ця робота передбачає  виняткову довіру.

– Назвете своїх помічників?

– Так. Бо вважаю, що їхні імена повинні звучати. Це – Зоя з Володимирівки. Вона працює у школі технічкою, тобто можливості дуже обмежені. У неї ніхто з рідних не служить у Збройних Силах України, але вона кожного разу щось передає нашим воїнам. А коли не було грошей – пішла на поле, заробила  і віддала. 68-річний Олександр Лазарович зі Скадовська. Паша з Новомиколаївки. Серьога з Михайлівки не лише допомагає матеріально,  а часто їздить разом зі мною на схід, до наших воїнів. Фермери Вася і Сергій Соценки з Улянівки. Приватний підприємцець Саша Горяйнов і всі його співробітники раз на місяць зі своєї зарплатні скидаються на поїздку. Якби не ці люди, до наших захисників не було б їздити ні з чим і ні на чому.

– А як влада? Підтримує з вами зв’язок?

– Крім Скадовської міської ради, ніхто. Олександр Яковлєв допоміг для однієї з частин придбати дріт СІП-16. Це був дуже важливий подарунок. Ще Вася Козак. Він або щось передає обов’язково. Його ім’я знане в районі. Інші нами не цікавляться. Але я на них не ображаюсь. Поки є підтримка простих скадовчан, я буду їздити до наших хлопців. Це їм потрібно. Я це бачу.

На світлині Микола Литвиненко – крайній праворуч.

Автор: Вікторія Сенько

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення

Ви маєте ввійти щоб залишити коментарій.