вівторок 4 серпня 2020р.
Інтернет-газета Херсонської області
04.06.2015

Вся правда про Леніна

Від самого народження ми навчаємося існувати серед інших людей, спочатку наслідуючи близьких по крові, у більш зрілому віці — духовно близьких. В залежності від оцінки дій та слів ми одних можемо причисляти до сонму героїв, прикладу яких хочемо слідувати, деяких називаємо злочинцями, і про них пам’ятаємо лише в сенсі, щоб подібне ніколи не повторювалось. Перефразовуючи відомий вислів, можна сказати: “Скажи, хто твої герої, і я скажу, хто ти”. Саме для увіковічення пам’яті наших героїв (в широкому сенсі цього слова) ми часто називаємо їх іменами вулиці, площі, міста, села, ставимо пам’ятники.

На жаль, часто людей легко обдурити. Звісно, жодна людина не ідеальна, і будь-хто з перерахованих нами до прикладів наслідування чи вартих доброї пам’яті не був досконалим. Втім, коли іменем відвертих злочинців, терористів, садистів такий же злочинний режим по всій країні щедро називав все, що можна — чи не варто це змінити? Адже, мабуть, ніхто з нормальних людей не хотів би жити на вулиці, наприклад, імені Гітлера або Чикатило? Пропоную кожному самому зробити висновки на підставі деяких цитат (з вказаними джерелами — можна перевірити), що комуністичний режим навіть не став приховувати основи своєї ідеології).

Отже, знайомимося: Володимир Ульянов-Лєнін:

«…Прекрасный план! Доканчивайте его вместе с Дзержинским. Под видом “зелёных” (мы потом на них свалим) пройдём на 10-20 вёрст и перевешаем кулаков, попов, помещиков. Премия: 100 000 р. за повешенного…»

24 – 27 декабря 1917 г.

(Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 35. С. 200, 201, 204. – Из работы «Как организовать соревнование?»)

«Война не на жизнь, а на смерть богатым и прихлебателям, буржуазным интеллигентам… с ними надо расправляться, при малейшем нарушении… В одном месте посадят в тюрьму… В другом — поставят их чистить сортиры. В третьем — снабдят их, по отбытии карцера, желтыми билетами… В четвертом — расстреляют на месте… Чем разнообразнее, тем лучше, тем богаче будет общий опыт…»

3 июня 1918 г.

(Волкогонов Д.А. Ленин. Политический портрет.)

Ленинское рукописное распоряжение председателю Бакинской ЧК С. Тер-Габриэляну:

«…Можете ли вы еще передать Теру, чтобы он всё приготовил для сожжения Баку полностью, в случае нашествия, и чтобы печатно объявил это в Баку».

9 августа 1918 г.

(Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 50. С. 143-144).

«Пенза, Губисполком.

…провести беспощадный массовый террор против кулаков, попов и белогвардейцев; сомнительных запереть в концентрационный лагерь вне города».

(Латышев А.Г. Рассекреченный Ленин. М., 1996. С. 57.).

«Товарищам Кураеву, Бош, Минкину и другим пензенским коммунистам.

Товарищи! Восстание пяти волостей кулачья должно повести к беспощадному подавлению. Этого требует интерес всей революции, ибо теперь взят «последний решительный бой» с кулачьем. Образец надо дать.

Повесить (непременно повесить, дабы народ видел) не меньше 100 заведомых кулаков, богатеев, кровопийц.

Опубликовать их имена.

Отнять у них весь хлеб.

Назначить заложников — согласно вчерашней телеграмме.

Сделать так, чтобы на сотни верст кругом народ видел, трепетал, знал, кричал: душат и задушат кровопийц кулаков.

Телеграфируйте получение и исполнение.

Ваш Ленин».

22 августа 1918 г.

(Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 50. С. 165).

«Саратов, (уполномоченному Наркомпрода) Пайкесу.

…советую назначать своих начальников и расстреливать заговорщиков и колеблющихся, никого не спрашивая и не допуская идиотской волокиты».

10 сентября 1918 г.

(Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т.50. С. 178).

«Свияжск, Троцкому.

Удивлен и встревожен замедлением операции против Казани, особенно если верно сообщенное мне, что вы имеете полную возможность артиллерией уничтожить противника. По-моему, нельзя жалеть города и откладывать дольше, ибо необходимо беспощадное истребление…» 3 июня 1919 г.

(Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 50. С. 335).

«Насчет иностранцев советую не спешить высылкой. Не лучше ли в концентрлагерь…»

(Латышев А.Г. Рассекреченный Ленин. М., 1996, С. 56).

«Всех, проживающих на территории РСФСР иностранных поданных из рядов буржуазии тех государств, которые ведут против нас враждебные и военные действия, в возрасте от 17 до 55 лет заключить в концентрационные лагеря…»

19 ноября 1919 г.

(Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 39. С. 315).

«…крестьяне далеко не все понимают, что свободная торговля хлебом есть государственное преступление. «Я хлеб произвел, это мой продукт, и я имею право им торговать», — так рассуждает крестьянин, по привычке, по старине. А мы говорим, что это государственное преступление».

Ленин, 26 августа 1921 г.

(Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 53. С. 142.)

«Т. Луначарскому

… Все театры советую положить в гроб.

Наркому просвещения надлежит заниматься не театром, а обучением грамоте».

19 марта 1922 г.

(Известия ЦК КПСС. 1990. № 4. С. 190-193).

Висловлюючись в манері російського “найчеснішого журналіста” Дмитра Кісельова: ”Стільки назв його іменем — випадковість? Не думаю!”. Саме не випадковість, а цілковите розуміння того, що сучасні люди живуть в системі координат символів, і ціле суспільство може спрямовуватись таким чином в заданому напрямі, призвело до повального перейменування міст, сіл, вулиць та площ, парків та скверів, до встановлення небаченої раніше, величезної кількості пам’ятників, стел та монументів після встановлення радянсько-більшовицького режиму. Помітьте, країна тоді мала набагато менше ресурсів і набагато більше проблем, ніж зараз в Україні. Однак на подібні речі не шкодувалися кошти та сили. Це про спеціально поширювані неправдиві чутки щодо величезних витрат на перейменування вулиць та пов’язаних з цим переоформленням документів. Насправді витрати полягають в основному лише в додаткових табличках з назвами, які на перших порах встановлюватимуться поруч із старими назвами. Все останнє переоформляти не потрібно, лише нові документи видаватимуться з врахуванням змін.

І ось, нарешті, вступив у дію закон про заборону пропаганди комуністичних і нацистського режимів, за яким, в тому числі, підлягають перейменуванню назви деяких населених пунктів та вулиць і площ. Можна сперечатися щодо неоднозначності наслідків дії цього закону, його несвоєчасності і т. д. Однак, чи вищенаведених цитат недостатньо (а подібних висловлювань та дій “вождя світового пролетаріату” набагато більше, ніж наведено) задля того, щоб зрозуміти необхідність перейменування вулиць та усунення монументів Лєніну? Ніхто не виступає за варварське знесення пам’ятника, до того ж, майна громади міста. Але є пропозиції представників цієї громади, наприклад, Д. Знахаренка, добре відомого в нашому місті. Він пропонує реалізувати даний пам’ятник, а виручені кошти передати на потреби АТО. Насправді — чи не є це прекрасна альтернатива постійним витратам громади на амортизацію та підтримання в належному стані статуї цього відвертого терориста? Чи це не тест на патріотизм та просто навіть управлінську та економічну ефективність нашої міської влади? І від зворотнього — намагання не виконати вимогу цього закону, не боротися з вшануванням пам’яті злочинця, небажання допомогти (коли є така реальна можливість) нинішнім захисникам нашої країни і державності, чи не є це яскравим вираженням аморальності, неефективності, непатріотизму та антидержавності представників влади?

В давні часи, коли ворог загрожував народові, із дзвіниць знімали церковні дзвони і переливали їх на гармати. Тому що країна, воля і незалежність народу – понад усе.

Юлій Павловський.

Автор: Юлій Павловський.