четвер 2 грудня 2021р.
Інтернет-газета Херсонської області
17.11.2021

Як створити недискримінаційне середовище у школі

Забезпеченнярівного доступу до освіти і неупередженого ставлення до всіх дітей — такі ж важливі завданнядиректора школи, як і забезпечення якості освітньої діяльності школи.

Принципінклюзивності та справедливості в освіті передбачає, що всі діти повинні матидоступ до освітніх можливостей, що сприятиме досягненню ними кращих результатіву навчанні незалежно від статі, національності або достатку, освіти чи професіїїхніх батьків.

Що таке дискримінація та як її виявити?

Дискримінація — це ситуація, коли дитина чигрупа дітей за певними ознаками (інвалідність, місце проживання, добробутродини, стать, віра тощо) обмежується у користуванні правами, послугами, свободами без обґрунтованихправомірних причин. Прикладом прямої дискримінації може бути різниця уставленні до різних груп дітей протягом навчання: від кого очікують істимулюють до більших успіхів, скажімо, в математиці, кого вважають меншздібними, кого готові більше заохочувати, підтримувати тощо.

Якщо прямадискримінація більшості людей зазвичай очевидна, оскільки полягає у меншприхильному ставленні, то з непрямою дискримінацією складніше. Непряма дискримінація проявляється через формальнонейтральні правила, норми, критерії чи практику, коли певна людина або групалюдей опиняється у невигідному становищі порівняно з іншими, або отримує гіршіумови. Прикладом непрямої дискримінації може бути ситуація, коли до школипотрібно прийти у певному одязі, а у окремої групи дітей через фінансовий станродини немає такої можливості.

Поруч іздискримінацією завжди “ходять” упередження — хибні або негативні думки про людину, що складаютьсянаперед, а висновки про її здібності чи нахили робляться лише за певноюознакою. Наприклад, коли про людей ромської національності наперед думають якпро нечесних або про дітей певної статі — як про схильних до певних наук, гуманітарних чиприродничих.

При визначенні, чиналежним чином забезпечуються в школі права дітей, потрібно переконатись, щовсі групи дітей — різної статі, національності, стану здоров’я тощо, мають рівні права іможливості. Не менш важливо перевірити, чи відсутнє упереджене абодискримінаційне ставлення як до окремих дітей, так і груп дітей, об’єднанихпевною ознакою. Особливу увагу у виявленні ознак дискримінації чи упередженьварто звернути, якщо у школі є діти та сім’ї-представники національних чирелігійних меншин, діти з особливими освітніми потребами, представники різнихетнічностей та культур.

Перешкоди у забезпеченні недискримінаційного середовища у школі:

  • Соціальні — стереотипи і упередження, відсутність даних абонедостатня кількість даних про реальні потреби різних груп людей за статтю, віком,майновим становищем тощо.

Наприклад, менше заохоченнядівчат до IT сфери через стереотип, що це чоловіча професія, або хлопців — до гуманітарних наук, оскільки вони вважаються “жіночими”.

  • Організаційні — розташування, розклад занять, логістика/транспорт,бюрократичні процедури.

Наприклад, відсутність пандусаможе бути непомітна фізично здоровій людині, але буде перешкодою для людей навізках або батьків з дитячими колясками.

  • Особисті — економічні і фінансові можливості, стан здоров’я,релігійні переконання, національні традиції, велика кількість дітей у родині,кількість вільного часу поза школою тощо.

Наприклад, неврахуваннярелігії дітей при викладанні певних предметів, зокрема християнської етики, абоневрахування різниці в релігійних святах.

Як перевірити свої або чужі упередження?

Ми всі маємоприпущення і певні упередження, які формуються культурним середовищем,поведінкою, сферою діяльності, робочою атмосферою тощо. Навіть якщо здається,що ставлення до всіх однакове, а припущення відповідають дійсності, завждиварто це перевірити, поставивши припущення під сумнів.

Додатково доіндивідуальних упереджень школа може мати формальну і неформальну політику,традиції, норми, які можуть вплинути на формування упереджень учасниківосвітнього процесу. Завжди доцільно перевіряти, чи відповідають припущенняреальному стану речей та як саме на освітній процес можуть впливати неформальнітрадиції школи.

Допомогти в цьомуможуть збір інформації, консультації, опитування та наступні перевірочнізапитання.

Ці запитання вартовключити до анкет учнів та вчителів під час проведення самооцінювання школи.Також вони можуть бути корисними для саморефлексії директора при самооцінюваннішколи.

5 кроків, щоб запобігти дискримінації у школі

Якщо відповіді наперевірочні питання просигналізували про проблему, або ж вона була виявлена уході спостережень, або спілкувань із учасниками освітнього процесу, наступні 5кроків допоможуть структурувати дії та уникнути повторюваності проблеми умайбутньому.

Крок 1. Аналіз ситуації

На цьому етапіварто детально проаналізувати всю наявну інформацію: зібрати відомості відсторін, на яких впливає ситуація, дані про релевантні законодавчі норми,правила, міжнародні стандарти, кращі практики — позитивний досвід в аналогічних чи схожих ситуаціях,а також врахувати наявні соціальні, культурні та економічні умови. Вартовикористовувати лише достовірні джерела.

Наприклад,директора школи повідомили про випадок булінгу щодо учня чи учениці у школі. Утакому випадку необхідно проаналізувати законодавство, що визначає булінг іалгоритм дій школи у такій ситуації (зокремаНаказ МОН 28.12.2019 №1646), інші джерела інформації із порадамифахівців (настанови Освітнього омбудсмена тощо).

Крок 2. Визначення сторін проблеми

Щоб вирішитипроблему, особливо важливо розуміти, хто є її сторонами і чи є щодо цих осібабо груп осіб упередження (включаючи ваші власні).

Наприклад, батькиповідомляють про образливу поведінку групи учнів або учениць. Директорові слідз’ясувати, хто ті учні, на яких скаржаться батьки, чи належать вони докатегорії малозабезпечених сімей або ж до національності, щодо якоїрозповсюджені певні упередження. Цю інформацію варто враховувати у роботі щодозапобігання можливій дискримінації за цими ознаками.

Важливо пам’ятати,що потрібно враховувати лише факти, а не припущення щодо схильності тієї чиіншої групи дітей до певної поведінки. Це потрібно враховувати також і увипадках, коли постраждалою стороною є дитина з певної категорії (внутрішньо переміщені особи,дитина з інвалідністю тощо). При визначенні сторін проблеми не варто такожслідувати припущенням щодо можливих провокацій з боку постраждалої сторони:звинувачення постраждалих є недопустимим.

Крок 3. Виявлення потреб сторін

Збираючи інформаціюпро потреби сторін, важливо пам’ятати, що вони не можуть бути однаковими увсіх, наприклад, всього учнівства і вчительства. Втім, зібравши їх, ці потребислід згрупувати та не вдаватись до зайвої індивідуалізації. Способами зборуінформації можуть бути обговорення, опитування, дослідження, консультації,співбесіди, круглі столи тощо. Проте у будь-якому випадку доцільно виявити таврахувати позиції різних груп людей: різного віку, статі, стану здоров’я,національності тощо. Ці дані потрібні, щоб оцінити вплив ситуації/проблеми нарізні групи осіб.

Вартопересвідчитись, що всі заінтересовані сторони змогли висловити свою позицію ібули почуті. Для цього варто з’ясувати, чи наявні перешкоди в доступі дообговорень для певних груп осіб: чи всі зацікавлені сторони можуть отриматиінформацію про обговорення, дістатися місця обговорень у визначений час,зрозуміти і почути інших, висловитись. На цьому кроці може бути виявлено, щовідсутня певна інформація, є певні прогалини в даних, які потрібно заповнити.Наприклад, батьки учнів філій опорної школи можуть мати труднощі з доїздом назагальні батьківські збори.

Крок 4. Розроблення варіантів рішень

Використовуючи зібрані на попередніхкроках дані, формуємо декілька альтернативних варіантів вирішенняситуації/проблеми. На даному кроці також потрібно пересвідчитись, чи буливраховані потреби та інтереси всіх сторін та оцінено різницю впливу і наслідківрішення на різних груп дітей, інших учасників освітнього процесу.Проаналізувавши впливи і ризики, обираємо оптимальне рішення. Якщо ви виявите,що рішення може мати негативні наслідки або нести ризики для деяких груп дітейабо дорослих, варто оптимізувати такі рішення.

Наприклад, при визначенні заходів, якібудуть найбільш ефективними для покращення дисципліни під час уроків, вартозібрати інформацію про вплив тих чи інших активностей (додаткові заняття тазавдання, інша подача матеріалу тощо), а також вивчити, як вони можуть вплинути на ситуацію конкретної дитини (чи можливіпогіршення взаємин з батьками, відсутність можливості відвідувати позашкільнізаняття тощо). Варто також врахувати навантаження на вчительство у випадкуухвалення рішення про зміну подачі навчального матеріалу, реакцію на змінибатьків тощо.

Крок 5. Моніторинг та оцінка результатів

Моніторинг і оцінка результатів допоможутьвиміряти ефективність обраного шляху вирішення проблеми, а також коригуватисвої дії у майбутньому. Разом із тим постійний моніторинг ситуації допоможенадалі запобігти проявам дискримінації чи упереджень, передбачити у річномуплануванні роботи закладу заходи щодо виявлення та профілактики дискримінаціїтощо.

Спостереження, моніторинги та опитуванняучасників освітнього процесу, що проводяться у ході самооцінювання школи,можуть стати дієвими інструментами на цьому шляху. Варто пам’ятати ознаки, заякими може відбуватись дискримінація, моніторити наявність учнівства та їхніхсімей з будь-якою із таких ознак та звертати особливу увагу на них припроведенні самооцінювання. Додавання до анкет запитань щодо проявівдискримінації у школі також допоможе здійснювати моніторинг та збиратиінформацію.

Варто такожвідстежувати незаплановані результати для різних груп і продумувати позитивнідії — спеціальнізаходи, що мають правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету і спрямовані наусунення виявлених нерівностей у можливостях чи дискримінації. Прикладом такихпозитивних дій може бути проведення додаткових навчань/тренінгів для вчителівщодо виявлення та протидії цькуванню і дискримінації за ознаками статі,економічного статусу, національності, релігії тощо.

Наприклад, у школі часто трапляються бійкиі ви хочете зменшити кількість таких інцидентів. У такому випадку потрібновизначити, яка кількість конфліктів трапляється за певний проміжок часу(місяць, три місяці тощо) станом на початок моніторингу. Це будуть ваші вихіднідані. Далі відповідальна особа має фіксувати кожен інцидент бійки та збиратиінформацію про те, що сталось, хто був учасником, вік, стать дітей тощо.Порівняння ситуації із вихідними даними можна проводити раз на півроку й наоснові отриманих даних робити висновки про успішність або неуспішність заходівз протидії конфліктам, коригувати їх.

Хід та результати усіх кроків вартофіксувати, а спосіб такого фіксування можна обирати самостійно. Рекомендуєтьсяінформувати учасників освітнього процесу про зібрані дані (пам’ятаючи прозахист персональних даних) та про ухвалені на їх основі рішення.

Матеріал підготовленов межах ініціативи «Система забезпечення якості освіти», що впроваджується вмежах проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe). «Супровід урядовихреформ в Україні» (SURGe) є проєктом міжнародної технічної допомоги, щореалізується компанією Alinea International та фінансується Урядом Канади.

Автор: Скадовська Палітра

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення

Ви маєте ввійти щоб залишити коментарій.