“Золоте багно” Микола Бута – роман про героя нашого часу
Сатиричний роман нашого земляка Миколи Бута “Золоте багно” викликає щире захоплення й подив. Його варто прочитати, тим паче, написана книга свіжо, весело, саркастично, розумно й іронічно.
Спочатку я ловила себе на думці, ніби автор піддається впливові братів Стругацьких, трохи згодом – Войновичу або й Достоєвському. Але згодом полишила спроби шукати аналогії. Тому що це цілком оригінальний твір, зі своїм сюжетом, філософією та героями. Чудовий роман, який пробуджує свідомість і змушує розмірковувати про сенс людського життя.
Мабуть, книгу згодом розберуть на цитати. Ось одна з них: “Кажуть, дорога до пекла вимощена добрими намірами. Так кажуть ті, хто ніколи не їздив по трасі Київ – Одеса. Інакше б вони точно знали, що дорога до пекла вимощена Укравтодором”.
Не хочеться переповідати колінця сюжету, не буду красти в тих, хто хоче прочитати книгу, блаженство першовідкривача, обмежусь суб’єктивними враженнями.
Кожна епоха має свого героя. Початок ХХІ століття – не виняток. І якщо ви думаєте, ніби епоха глобальної комп’ютеризації народжує самих геніїв, – помиляєтесь. Будь-які часи народжують і героїв, і геніїв, а також велике НІЩО, утім, надзвичайно симпатичне. У романі викладена історія симпатичного НІЩО. На жаль, таке НІЩО часто-густо зустрічається в повсякденні, і що з цим робити – невідомо. Як і те, як не ступити на шлях НІЩО.
У пошуках щастя, яке, на думку героя, полягає у великій дармовій торбі з грошима, він мандрує Україною, знайомиться із фальшивими геями, одіозними діячами місцевого розливу, займається лже-політикою і навіть жебрацтвом.
Утім, автор дає шанс своєму героєві на вчинок, і той ним користується – рятує людину від жахливої смерті.
Але доля жартує з героєм. Коли він дістається омріяного мішка з грішми й ось-ось торкнеться його, знаходиться непереборна перешкода, що нівелює захоплення багатством, робить його непотрібним.
P. S. До речі, цей роман є в районній бібліотеці.
